Сьогодні, коли триває російсько-українська війна, багато хто стає волонтером. Як за кордоном, так і в Україні. Всіх цих людей об’єднує спільне бажання: допомагати ближньому. Щоби більше дізнатися про щоденні турботи волонтерів, Сусіди.City завітали до молодіжного центру “КУБ», який не перший рік діє у Корюківці.

Молодіжний лідер

Очолює молодіжний центр «КУБ» у Корюківці Володимир Онищук. Володимира та членів його команди добре знають у місті й далеко за його межами. Колись давно він став ініціатором створення громадської організації «Альтернатива», яка почала дуже активно займатися молодіжними проблемами, організацією дозвілля тощо.

Керівник молодіжного центру "КУБ" Володимир ОнищукКерівник молодіжного центру "КУБ" Володимир ОнищукАвтор: Ірина Гайова

Згодом Корюківська міська рада передбачила фінансування на створення молодіжного клубу на постійній основі. Виділили приміщення у будівлі, що міститься біля колишньої автостанції, зробили ремонт. І «КУБ» став справжнім центром молодіжного дозвілля на Корюківщині. Скільки в них завжди було цікавих ідей! Та російсько-українська війна, що розпочалася 24 лютого, все застопорила.

Володимир каже, що спочатку була певна розгубленість: що робити, чим допомогти, теж узяти до рук зброю? Хоча, добре пам’ятає слова одного розумного чоловіка, який казав: «Не кожен може бути солдатом. Отже, краще не заважати військовим, а робити те, що вмієш саме ти».

Ліки – першочергове

У середині березня, за кілька тижнів після початку вторгнення росії в Україну, у багатьох мешканців Корюківщини постала проблема: закінчуються життєво необхідні ліки. Мало хто встиг купити про запас. Жахлива звістка про війну змусила людей перш за все поспішити за харчами, а вже потім за ліками.

Грошей у багатьох не було, адже в основному живуть від зарплати до зарплати, від пенсії до пенсії, від соцвиплат до соцвиплат. У магазинах, біля банкоматів, в аптеках вишикувалися довжелезні черги. Люди почали у соцмережах просити продати ті чи інші медикаменти.

Найбільше страждали особи з хронічними недугами, адже вони змушені щоденно, по годинах, приймати різні препарати. Тоді Володимир вирішив спробувати допомогти землякам. Почав складати список найнеобхідніших ліків з контактами людей, які просили допомоги

Одного дня дізнався, що з Корюківки до Львова виїхала автівка, яка незабаром буде повертатися. Звернувся до своїх львівських друзів з проханням знайти в аптеках необхідні препарати, сказав, що відразу скине їм гроші зі своєї картки. Та часу було мало, у Львові зуміли лише дістати деякі медикаменти з гуманітарної допомоги.

На жаль, ні ліків проти тиску, ні серцевих там не було. В основному - жарознижувальні, від хвороб шлунку, інгалятори. Поки авто було в дорозі, зателефонував знайомим у Рівному, попросив там пошукати необхідне. І рівнічани за 2-3 години змогли дещо придбати. Вони скинули телефоном чеки, Володимир їх оплатив. Уже в Корюківці прийшли люди та розібрали привезене.

Першу гуманітарку, що доставили зі Львова, частково передали для підопічних центру надання соціальних послуг, у Наумівській, Тютюнницький, Будянській фельдшерські пункти, а також людям, які безпосередньо приходили до молодіжного центру. Це був початок волонтерської діяльності.

Довгий список на медикаменти

Звісно, першої партії ліків було недостатньо для жителів Корюківщини. Список необхідних препаратів поповнювався щодня. Все більше людей дізнавалося, що можна спробувати замовити дефіцитні медикаменти у місцевих волонтерів.

Свою допомогу щось придбати та передати в рідне місто запропонувала корюківчанка Юлія, котра перебуває на заході країни. Вона шукала препарати зі списку та надсилала Новою поштою до Києва чи Полтави. А вже звідти везли їх на Корюківщину, як могли.

Потім Юлія розмістила на своїй сторінці у Фейсбуці анкету, щоби земляки її заповнювали. Адже треба було чітко знати назву й дозування ліків. Її заповнили більше як сімдесят людей

Володимир Онищук каже, що медикаменти доводилося купувати власним коштом. А потім телефонували тим, кому вони потрібні, щоби викупили. Часу на роздуми, брати чи не брати - не було. Його волонтерська команда робила все можливе, аби допомогти людям у скрутний час.

Паралельно працівники міської ради складали списки людей, які гостро потребували ряду ліків, зокрема ті, що мають вади щитоподібної залози. Міській раді вдалося знайти благодійників, а саме «Український науково-практичний центр ендокринної хірургії МОЗ», який передав безплатно такі препарати.

Роздавали їх за списком, який передали «кубівцям», у ньому було 76 осіб. Щоправда, не всім вони підійшли, тому дехто повернув препарати назад, можливо, згодяться іншим. Згодом до придбання ліків приєдналися корюківчанки Вікторія й Анна. Через соцмережі дівчата збирали потреби земляків та з допомогою своїх знайомих чи самі доставили медикаменти в Корюківку.

І хоча це досить ризиковано – купувати власним коштом, бо не всі ліки потім люди забирають, ні Володимир, ні Анна, ні Вікторія цього не злякалися

І саме в цьому сутність волонтерства, і саме цим воно відрізняється від бізнесу. Адже будь-який підприємець спочатку прораховує, чи вигідно йому займатися тією чи іншою справою. Натомість волонтер цим не переймається: потрібна допомога – діє.

Не всі розуміють, як це їхати хтозна-куди, витрачати власні ресурси та сили, рятувати, допомагати, і з цього не мати зиску. Але наше суворе життя свідчить, що така діяльність стає потребою для багатьох.

Бо далеко не кожен може зі зброю в руках гнати ворога зі своєї землі, та робити добро, безкорисливо і віддано – по силі багатьом. До речі, у водіїв є негласне правило на дорозі: крайню ліву смугу не займати, а залишати її для руху волонтерів.

Гумдопомоги стало більше

Зараз потреба у ліках не є такою гострою, бо потроху оновлюють асортимент товарів аптеки. Та молодіжний центр «КУБ» не припиняє потрібну людям роботу. Усе частіше до Корюківки привозять благодійні вантажі від різних організацій і приватних осіб. І все це потрібно розподіляти.

Спочатку були речі для дітей: памперси, суміші, соки, засоби для гігієни, одяг. Потім почали отримувати харчі – макарони, консерви, борошно, солодощі, фрукти тощо. Коли гуманітарки було обмаль, роздавали її переважно переселенцям, родинам, у яких рідні захищають нашу Батьківщину. Зараз намагаються підтримати кожного, хто потребує.

Волонтерка "КУБу" ВікторіяВолонтерка "КУБу" ВікторіяАвтор: Ірина Гайова

Щоправда, бувають і неприємні моменти. Так, одного разу дізналися, що жінка, яка взяла безплатно упаковування дитячих памперсів, потім намагалася через соцмережі їх продати. Знайшли її досить швидко, запитали – навіщо так чинити. А вона відповіла, що їй потрібні гроші.

А кому не потрібні гроші? Вони необхідні всім. Однак гуманітарна допомога призначається тим, хто її гостро потребує. Буває, розповідає Володимир Онищук, приходять до їхнього центру люди із запитанням: «А що тут у вас є?» Інколи звертаються одні й ті ж, і декотрим доводиться відповідати: «Для вас немає нічого».

Ображаються, мовляв, вам що жаль, це ж безплатно. Та Володимир відповідає, що не безплатно! Хтось доклав дуже багато зусиль, аби зібрати та доставити гуманітарну допомогу, тому вона має роздаватися тим, хто її дуже потребує.

Після таких випадків у молодіжному центрі «КУБ» створили базу даних людей, яким видають гуманітарну допомогу. І сьогодні все комп’ютеризовано. Чітко видно, коли кому й що видавали. Про надходження допомоги «кубівці» інформують громадськість у соцмережах.

Хто хоче більше дізнатися, може зателефонувати Володимиру на номер: (097)77-45-815. До речі, до їхньої волонтерської діяльності відразу приєдналися старости, тому не потрібно, наприклад, із Шишківки їхати за десятком памперсів до Корюківки. Варто зателефонувати до центру, дізнатися, чи можуть їм допомогти, а потім домовитися зі старостою, щоби той привіз необхідне у село.

Волонтерити може кожен

Володимир каже, що зараз, під час війни, багато хто відчуває провину, мовляв, сидить вдома і нічого не робить. Однак знайти корисне заняття здатен кожен. Нашої допомоги потребують рідні та близькі, сусіди й знайомі, пацієнти в лікарні, підопічні «терцентру».

Сходити в магазин чи аптеку, постояти в черзі до банкомата – це далеко не повний перелік добрих справ, які треба робити від щирого серця. Можна зібрати речі та харчі для переселенців і передати в центр надання соціальних послуг.

Сьогодні кожному під силу бути корисним, треба лише захотіти. Тому Володимир Онищук закликає долучатися до волонтерства усіх, хто відчуває в цьому потребу, аби спільними зусиллями наближати таку бажану нашу Перемогу!

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися