Українським школярам, як і їхнім батькам, довелося добре освоїти дистанційну форму навчання. Спочатку спонукав до цього коронавірус, а потім російсько-українська війна, що розпочалася 24 лютого цього року. Про особливості навчання вдома учнів початкових класів розповіла корюківська педагогиня Світлана Мойсієнко.
Енергетика дітвори
Вчительці початкових класів Корюківської четвертої школи Світлані Мойсієнко 52 роки. З них 32 - присвятила педагогічній роботі. Проте не було ще такого складного й важкого періоду в її житті, як зараз, зізнається жінка. Та попри все, не опускає руки, не впадає у відчай. Навпаки, шукає щось позитивне, оптимістичне, приємне у кожному дні.
І без сумніву, допомагає в цьому її робота, бо діти – це найсвітліше і найдорожче у житті кожної людини. У більшості з нас, це власні нащадки, а у працівників освіти – ще й школярі, вихованці дитячих садочків і позашкільних закладів тощо, які підживлюють своєю енергією, не дозволяють розслаблятися та падати духом.
Світлана Мойсієнко зі своїми учнями
Організація онлайн-навчання стала справжнім випробуванням для дітей, їхніх батьків і вчителів. Змусив навчатися нового спочатку коронавірус, а тепер – війна. Починаючи з 24 лютого, навчальний процес у школах Корюківщини відбувається дистанційно.
Це не просто для учнів, адже прийти на уроки й працювати в колективі – одне. А прокинутися вранці вдома, увімкнути замість телевізора комп’ютер і включитися в процес – це зовсім інше.
Як проводяться онлайн-уроки
Світлана Леонідівна каже, що уроки онлайн відбуваються за звичним шкільним розкладом і розпочинаються о 8.30. У їхньому четвертому класі заняття закінчуються об 11.20. Уроки тривають по 30 хвилин, між ними є п’ятихвилинні перерви.
Педагог бачить усіх дітей, які приєдналися до уроку. Вчителька переконана, що організоване в такий спосіб навчання не втомлює дітей. Домашніх завдань вона не задає. Однак, якщо щось не встигли на уроці, може запропонувати самостійно дописати вправу чи розв’язати задачу.
Загалом у всіх дітей щадний режим при дистанційному навчанні. В учнів початкових класів, з першого по четвертий, оцінювання знань у вигляді балів немає. Лише в п’ятому класі, у другому півріччі, цим дітям почнуть виставляти оцінки.
Ніщо не замініть живе спілкування в школі
Зараз їхні знання оцінюються за рівнями: високий, достатній, середній і початковий. З цією метою розроблені спеціальні інструкції, визначені вимоги стосовно кожного рівня. Світлана Мойсієнко констатує, що відсутність оцінок найбільше лякає тат і мам. Вони самі колись їх отримували, тож воліли б і про рівень знань своїх нащадків орієнтуватися по балах.
Однак нова програма передбачає винятково словесне оцінювання. По закінченні кожного класу дитина отримує свідоцтво досягнень. У ньому вказані всі предмети, що вивчалися в тому чи іншому класі, й біля кожного з них є по кілька пунктів щодо необхідних знань і вмінь на конкретному етапі навчання.
Багато батьків скаржаться, що їм важко зрозуміти, які, зрештою, знання отримала їхня дитина. Проте нова система оцінювання досягнень учнів початкових класів, переконана педагогиня, є толерантнішою до дитини. Вона дає можливість підтягнутися, довчити, допрацювати. А тавро «двієчник» уже залишилося в минулому.
Про клас
У четвертому класі Світлани Мойсієнко навчається 30 дітей: двадцять дівчаток і десять хлопчиків. Усі дуже активні, працьовиті, згуртовані. Довірливі стосунки встановилися й з батьками. Є спільна група у Вайбері, де вчителька робить оголошення, а батьки ставлять запитання.
Діти скучають за школою
Дуже зручно. Зараз не потрібно телефонувати кожному, аби про щось повідомити. Можна вказувати домашні завдання, щоби всі орієнтувалися і не перепитували, та багато іншого. При потребі, зателефонувати вчителю може й учень.
Яка потрібна допомога від батьків
Для десятирічних дітей, переконана Світлана Леонідівна, вчителі та батьки мають великий авторитет. Тому дуже важливо дорослим працювати в одному напрямі. Тоді вплив на дитину в школі та вдома буде дієвим, а результати у навчанні гарними.
Більшість батьків допомагають своїм дітям дотримуватися певного режиму дня, завжди цікавляться їхніми досягненнями, підбадьорюють. Хоча є родини, де батьки скаржаться, що дитина вередує. У таких випадках є лише один вихід: спільно з учителем знайти підхід до неслуха.
Найважливіший предмет
У початкових класах є предмет, якому слід приділяти найбільшу увагу. Це читання. Тому, переконана Світлана Мойсієнко, батькам просто необхідно звернути на нього увагу. Бо швидкість читання, розуміння тексту, вміння його переказати та відповісти на поставлені запитання – усе це буде запорукою успішного навчання в середній і старшій школі.
Батькам бажано вдома започаткувати години читання з дитиною. Нехай вона прочитає текст уголос чи про себе, відповість на запитання, які поставлять дорослі, розкаже, що дізналася нового, а що не зрозуміла. Так формуються надзвичайно важливі мовленеві навички.
А поряд з ними є й ті, хто здебільшого мовчить. А коли починає говорити - йому важко підбирати слова та підтримувати діалог, їхнє мовлення збідніле на епітети тощо. Такі діти часто стають об'єктами глузування у колі однолітків, погано навчаються, а в дорослому віці не можуть зробити гідну кар'єру.
Табу для батьків
Виклики, які ставить перед нами війна і разом із нею дистанційка, інколи дратують дітей і дорослих. Проте є слова, зазначає Світлана Мойсієнко, які батьки ніколи не мають права вживати по відношенню до своїх чад. Наприклад, «ти тупий чи тупа», «ти нічого не розумієш».
Забороняється також ставити у приклад іншу дитину, мовляв, ось, дивись, твій приятель (сусід, однокласник тощо) зробив, а ти не можеш. Слід завжди казати: «Ми разом зробимо, якщо в тебе не виходить».
Дуже добре наводити приклади зі свого дитинства. Це додаватиме впевненості вашим дітям, і вони розумітимуть, що не лише в них щось може не виходити. Надзвичайно важливо хвалити дитину за її досягнення. Проте, не захвалювати. Бо інколи й таке трапляється.
