З 2014 року в Менському зоопарку побутує традиція, коли небайдужі люди можуть взяти на себе відповідальність опіки над якоюсь твариною. Сусіди.City вчергове побували у звіринці та дізналися, як діє ця програма та хто вже став опікуном мешканців зоопарку.
Лев Барон і зебра Мартін
Програма опіки над тваринами існує з 2014 року. Вісім років наче й чималий термін, але на сьогодні укладено лише сім договорів. Ще чотири довелося скасувати через невиконання умов. У закладі є спеціальний журнал, де договори реєструються, ведеться облік їхнього виконання. Зараз під опікою перебувають зебра, лев, мавпочка, крокодил, лебідь, леопард, пелікан.
Чи не першими опікунами стали міський голова Геннадій Примаков, менянка Вікторія Івченко. Вони турбуються про крокодила та лебедя. Не так давно повідомлялося, що начальник Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус обрав для опіки лева Барона, а заступник очільника області Дмитро Іванов взяв шефство над зеброю Мартіном.
Мартін тепер під опікою
– З кожним ми укладаємо договір опіки, – розповідає директорка зоопарку Зінаїда Максименко. – Цей документ передбачає щомісячні внески на рахунок зоопарку на утримання конкретної тварини. Внесок можна зробити й одноразово за весь термін. Так, як це зробив начальник Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус: він одразу оплатив кошти за весь рік.
Програма опікунства передбачає лише кошти на харчування тварин. Продуктовий набір для різних видів відрізняється за вартістю. Найнижча – 90 гривень. А от тварини, які харчуються переважно м’ясом, обходяться дорожче – до чотирьох тисяч гривень.
Опікуни можуть допомагати не тільки грошима, а й безпосередньо продуктами харчування
– Разом із договором опікун отримує відповідний сертифікат. Учасник акції має певні переваги, – ділиться директорка. – Він та члени його сім’ї можуть без обмежень у робочий час відвідувати наш заклад. Опікун може також висувати претензії та робити в письмовій чи усній формі зауваження зоопарку, якщо вбачає якісь підстави для цього.
Відео Олексія ПРИЩЕПИ
Зінаїда Максименко говорить про те, що хотілося б, щоб якомога більше тварин знайшли собі ту людину, яка б взяла на себе відповідальність. У такому б разі заклад зміг би спрямувати частину своїх коштів на покращення матеріально-технічної бази, благоустрій території.
Із вдячністю до волонтерів і працівників
Уже два роки установи, подібні до Менського зоопарку, відчувають брак відвідувачів. Спочатку це було через пандемію, а сьогодні ця проблема ускладнена війною. Через це різко скоротилися надходження коштів на спеціальний рахунок. Якщо раніше в літній час під зоопарком часом не вистачало місця для транспорту, приїжджали автобусами екскурсійні групи, то зараз цього, на жаль, немає. Тому дирекція дуже запрошує до зоопарку менян та гостей нашого міста.
Директорка розповідає, що однією з проблем у дні, коли Менщиною їздили ворожі танки, було те, що дехто з працівників став говорити про звільнення з роботи. Переважно це були ті, хто проживає в приміських селах. Але, на щастя, колектив зберігся.
Пеліканам під час окупації було особливо сутужно, бо практично неможливо було купити рибу
– Наші тваринки теж сумують, тому завжди раді зустрічі і з працівниками, і з відвідувачами, – каже Зінаїда Максименко. – Ми не відмовляємося від благодійної допомоги. Це особливо важливо сьогодні.Дуже вдячні волонтерам та благодійникам, які виручали наш заклад у березні, коли через заблокованість Менщини відчували нестачу деяких харчів для тварин. Навіть діти виявляють бажання волонтерити.
Одного березневого дня завітав десятирічний Артемко з прохання взяти його на роботу в зоопарк. Довелося його переконувати, що він за віком ще не підходить для праці. Як альтернативу йому запропонували намалювати тварин. Артем погодився і потім декілька днів приходив до зоопарку, старанно передавав свої враження на аркуші різними кольорами.
Роботи юного волонтера
А потім він поїхав до Чернігова. Як виявилося, хлопчина з батьками мешкає там, а до Мени з мамою тоді змушений був перебратися, рятуючись від обстрілів. Тато Артема зараз захищає Україну. З по-дитячому наївних малюнків помітно, що маленький волонтер має не тільки добре серце, любить природу, а ще й є великим патріотом: переважання жовтого і блакитного кольорів, національна символіка… Навіть кожна зображена ним тваринка тримає в своїх лапах український прапорець.
Доглядальниця за папугами Ірина Щербина
Наостанок ми разом із Зінаїдою Максименко пройшлися доріжками зоопарку. На власні очі побачили і лева Барона, і зебру Мартіна, і мавпочку Чапу та інших підопічних. Директорка розповідала про своїх працівників, які сумлінно виконують свою роботу: годують звірів, доглядають їх, наводять лад у вольєрах, замітають доріжки. А ще прикрашають територію. Наприклад доглядальниця за папугами Ірина Щербина поряд з приміщенням для їхнього утримання насадила квітів. І це не просто клумби, а окремі фотозони. Тут власноруч виготовлені оригінальні горщики, казкові герої.
