У холминців Юлії та Анатолія Гусаків — п’ятеро дітей. Ця родина добре знає, що літній день рік годує. Тому й готуються до холодного періоду з усією відповідальністю. Сусіди.City побували в них у гостях.
Тридцятишестирічна Юлія Гусак зізнається: раніше теж, як і багато господинь, зарікалася багато консервувати овочів, закривати компотів і салатів, варити варення. А торік, коли через підробітки пропустила сезон консервації, відчула на власному гаманці, що всього в магазині не купиш — затратно. Треба, щоб у погребі щось було! А тепер ще й війна змушує до подвійних норм заготовок.
Члени родини Гусаків разом працюють і відпочивають
— Вишні, полуниця, чорниця, смородина, аґрус, — перераховує Юлія ягоди, з яких варить варення. — По малину скоро підемо в ліс. А там і овочі вже треба закривати. Огірки, кабачки зріють, потім помідори, капуста тощо. Скоро салатами займатимусь. Кріп завжди й сушу, й солю. Та багато чого!
У великій родині їдять все. Є, правда, свої уподобання в кожного. Так, шестикласниця Діана не любить консервованих помідорів, а чоловік із сином прохолодно ставляться до консервації загалом. Але збирати ягоди мамі допомагають.
Родина тримає чимало птиці, обробляє город, під картоплею мають 16 соток. Це — зона відповідальності голови сімейства. Боротьба з колорадами позаду, скоро — копати. Жуки цьогоріч завдавали клопоту чоловіку.
— Завжди обробляв «Турбо Престо» і собі, й людям, якщо просили, — гинули, а тепер чи звикли до отрути, чи отрута не така, — дивується чоловік. — Подвійну норму треба було брати.
Юля сміється, що за її чоловіком уже закріпився статус «чоловіка на годину». Щоб прогодувати сім’ю, 49-річний Анатолій не цурається ніякої роботи. Уміє ремонтувати взуття, тож односельці несуть йому свої чоботи. Головне, щоб матеріали були в наявності, бо з початком війни не все потрібне є.
Улітку городи прискає від жука тим, хто попросить. Три роки тому для цього придбав акумуляторний електрообприскувач, ще за 860 гривень. Задоволений, каже, хороша штука в господарстві, виправдала себе й окупилася.
Інколи його наймають односельці звозити в Корюківку й назад своїм автомобілем. Погоджується. Але найбільше чоловік товаришує з технікою, тож береться за ремонт швейних машинок, мотокіс та іншого.
Зараз у Гусаків гаряча пора. До школи треба зібрати всіх п’ятьох школярів. Навіть якщо навчання буде дистанційним, і на одязі та портфелях можна зекономити, то шкільного приладдя накупити треба всім: другокласниці Маші, третьокласниці Жені, шестикласниці Діані, семикласнику Богдану й семикласниці Віці.
— З усіх дітей тільки Віка й Женя хочуть у школу, — сміється Юлія. — Іншим і вдома непогано. Хоча з дистанційкою у нас не дуже складалося, адже інтернет є тільки на одному смартфоні, а вчитися треба всім.
Учителі сердилися, що діти не відвідували віртуальні уроки в Zoom, а ми просто не мали такої можливості. Тож вчителі нам скидали завдання у вайбері, діти виконували, а потім щоп’ятниці віддавали в школу зошити на перевірку.
Діти в Гусаків усе літо на вулиці. А тому вони дуже рухливі й активні: бігають, катаються на велосипедах, «підкорюють» турнік. Мама навіть хотіла б своїх дівчат — Машу, Діану, Женю — віддати до спортшколи, є у них інтерес до спорту.
Чого не скажеш про Богдана. Єдиний син зростає у дівчачому царстві з молотком, цвяхами та ключами в руках. Йому, як і татові, більше цікава техніка та справи господарчі.
