У Мені зростають справжні патріоти. Беззаперечно, що війна, з якою прийшла до нас росія, не тільки вкрала у наших дітей весну, літо, а й зробила їх мудрішими, серйознішими, дорослішими. Ще не так давно ми розповідали про дівчачий блокпост на Чугаївці. І ось, здається, їхня дитяча забавка неначе дала поштовх для їхніх однолітків з нашого міста. Маленькі меняни не втрачають даремно час і, дивлячись на дорослих, намагаються бути корисними в спільній справі, якою для всіх нас є перемога над ворогом.

Для ЗСУ вторгувала понад дві тисячі гривень

До редакції завітала менянка Юлія Максименко зі своїми дітьми – сином Єгором та донькою Євангеліною. Вони прийшли, щоб зустрітися з Олексієм Прищепою, який є адміністратором волонтерської групи «Менщина HELP АТО (ООС)», і передати йому кошти, які за два дні для ЗСУ змогла назбирати шестирічна Єва.

– Я варила вдома кукурудзу, – посміхається Юлія. – І тоді Єва запропонувала: «Мамо, а давай будемо варити кукурудзи багато, продавати її, а гроші передавати на ЗСУ». Я відповіла, що ідея непогана, але ми не маємо стільки кукурудзи, щоб продавати. На Маковія поїхали до бабусі, і донька стала розповідати, що вирішила малювати, а потім вдягне вишиванку і продаватиме свої малюнки на вулиці. Ми, звичайно, не сприйняли спочатку серйозно Євині плани.

Ось так Єва обладнала свій волонтерський центрОсь так Єва обладнала свій волонтерський центр

Однак після того, як вона з мамою повернулася додому, вже надвечір до них прийшла сусідка і сказала, що Єва запросила її на розпродаж малюнків. І тоді Юлія повірила у серйозність намірів дитини. Та ще й так, що довелося їй допомагати – вирізала шаблони листівок.

А Єва за півтора дня розмалювала 24 листівки, виготовила чотирьох янголяток, склеїла шість прапорців. Також виготовляла конверти з сюрпризами. Розпродаж дівчинка разом зі старшим братом Єгором організували на лавці, що поряд з будинком. За покупців були переважно їхні сусіди з вулиці Слов’янської. Дехто з них купував не тільки для себе, а й для родичів та знайомих.

Імпровізований вернісаж працював лише півтори години, але виторг був немалий – 2 640 гривень

– Чесно кажучи, не сподівалися на таку суму, – зізнається Юлія Максименко. – Адже мінімальна ціна складала 10 гривень. Хоча всі, хто виявляв бажання щось придбати, клали до скриньки значно більше грошей.

Юлія Максименко каже і про те, чому саме вирішили передати гроші до «Менщина HELP АТО (ООС)».

– Ми могли б переказати кошти на спеціальні рахунки, – ділиться вона. – Можливо, так було б і простіше. Однак довіряємо саме цій волонтерській групі, бо знаємо, що вони будуть витрачені для допомоги нашим землякам, які сьогодні воюють у ЗСУ.

Щоб збулися всі мрії Євангеліни

Євангеліна каже, що в дитячий садочок вона не ходила, але з нею займалася вдома мама. Саме вона навчила її малювати, виготовляти вироби з паперу. Дівчинка дуже хоче, щоб війна якнайскоріше закінчилася, настав мир і вона змогла піти до школи.

Єві всього шість років, але вона, так само, як і решта дітей Менщини, дуже добре розуміє, що таке війна. Хтось – з розмов дорослих, хтось – з побаченого по телевізору. Всі пам’ятають тривожні березневі дні, коли над нашим містом пролітали ворожі літаки, які плюндрували бомбардуваннями Чернігів, і добре розуміють, що означають звуки сирени, яка часто лунає в місті. Але людина, мабуть, так влаштована, що навіть у найтяжчі моменти має мрію, яку ніщо не здатне знищити. А особливо, якщо ця мрія – дитяча.

Здійснення мрії маленької Євангеліни Максименко, на жаль, залежить від дорослих. І вона чудово розуміє: якщо дорослі росіяни не хочуть просто припинити війну, то тоді дорослі українці мають зробити все, щоб побороти ворога. І діти допоможуть їм у цьому.

Дитячі блокпости: і забавка, і користь

Єва не збирається зупинятися на досягнутому, а навпаки, планує далі продовжувати займатися волонтерством. Бо так би хотіла, щоб зібраних коштів вистачило на дрон. Адже дівчинка має ще одну мрію – щоб скоріше повернувся додому тато, який з першого дня російського вторгнення став на захист батьківщини. Повернення тата означатиме, що мир в Україні настав, а отже, вона зможе бачити свою першу вчительку не з екрана монітора, а сміливо йти навчатися до школи і познайомитися з однокласниками. Поки ж, на жаль, свої перші уроки Євангеліна отримуватиме дистанційно. Так само, як і більшість школярів.

Юлія Максименко каже, що ідея дитячого волонтерства вже поширилася і на інші вулиці їхнього мікрорайону. Її знайомі жартують, що вже стає складно пересуватися на авто через блокпости, встановлені менськими хлопчаками, тому без грошей не можна рушати в дорогу взагалі. Та й дівчата від хлопців не відстають. Вони плетуть і продають патріотичні браслети-обереги.

А наприкінці робочого дня ми особисто пересвідчилися, як воно – їхати вулицями Мени. На вулиці Толстого нам довелося «пережити» і справжню перевірку документів, і огляд багажника автівки. Все виглядало досить серйозно і по-дорослому. Навіть якщо з документами все гаразд, а вміст багажника не викликає жодних підозр, юні вартові обов’язково піднесуть скриньку з надписом «Допомога ЗСУ» і запропонують покласти до неї скільки можете.

Один з менських дитячих блокпостів суворо перевіряє багажник редакційної автівкиОдин з менських дитячих блокпостів суворо перевіряє багажник редакційної автівки

Ну як тут можна відмовитися? Тим більше, якщо це на користь такої благородної справи! Ці хлопці теж знають, куди саме передаватимуть зібране. На наше запитання вони впевнено відповіли: «Передамо до художньої майстерні!» В колишній художній майстерні в Мені знаходиться осередок волонтерської спілки.

Розуміємо, що це дитяча забавка, яка є чи не найактуальнішою сьогодні в Україні. Можливо, з початком навчального року дитячих блокпостів поменшає. Але подивишся на наших дітей і чомусь починає підвищуватися градус віри в переможне майбутнє України.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися