Не секрет, що багато молодих людей після здобуття професії прагнуть залишитися жити й працювати в великих містах, бо там ширші перспективи й можливості. Але є й такі, яких,
попри все, тягне додому. Одна з них – 24 річна Ірина Кириченко з селища Холми Корюківського району.
З дитинства Ірина хотіла лікувати. Бажання позбавляти від болю й страждань напевне передалося від мами, яка все життя лікує тварин. Алла Іванівна 27 років працює ветеринарним лікарем. Але Ірина зізнається: не змогла б, як мама, доглядати й виходжувати мовчазних тварин. Вона завжди себе уявляла лікаркою-педіатром, яка лікує щебетливу малечу й заспокоює їхніх матусь. Але потім перед закінченням школи прийшло інше рішення - стати стоматологом.
Ірина КириченкоФото: З домашнього архіву Ірини Кириченко
- Не знаю, чому так, - каже Ірина. – У дитинстві я не дуже страждала через зубний біль чи проблеми з зубами. Але хотілося допомагати людям, які їх мають. Хочеться, щоб усі були з зубами й красивими посмішками!
Ірина закінчила Сумський державний університет за спеціальністю «Стоматологія», спеціалізація «Стоматологія хірургічна». Інтернатуру проходила в Полтаві та Чернігові. Каже, що на своєму прикладі переконалася, що молодим фахівцям не варто чекати допомоги старших колег - треба покладатися на свої знання, постійно вчитися й набувати власного досвіду. Доведеться зіштовхнутися і з тим, що молодим спеціалістам не надто довіряють, адже «молоде – зелене». Ірина вважає за краще переконувати у зворотному не словами, а своєю роботою.
Різні пацієнти й лікарі
Молода лікарка близько року працювала в Чернігові. Її найменшому пацієнтові був тільки рік і три місяці, а найстаршому – 98 років. У стоматкабінеті почувалася як риба в воді. Не відмовляла в допомозі жодному відвідувачу. А тому в її кріслі часто опинялися різні пацієнти.
- Одного разу, пам’ятаю, прийшов чоловік і приніс у руці пломбу, яка випала, з настійливою вимогою поставити її назад, - сміється. – Кричав, що іншої не треба, тільки цю! А то завітала бабуся, яка мала в роті золоту коронку. Доки я лікувала їй зуб, вона все хапала мене за руку, щоб бодай нічого не зробила з її «скарбом». Ой, різного було! Але моя професія зобов’язує бути лояльною й шукати підхід до кожної людини. Бо боятися стоматолога може як маленька дитинка, так і чолов’яга під два метри зростом. А завдання лікаря зробити так, щоб людина довіряла йому й почувалася в кріслі комфортно. Я й сама вважаю, що не треба йти до лікаря, який підвищує голос на дитину чи неуважний до дорослого – шукайте іншого!
Робочі моментиФото: З домашнього архіву Ірини Кириченко
Ірина – дуже комунікабельна, знаходить спільну мову з дітьми, особливою категорією пацієнтів. Як підмітили їхні батьки, вміє заговорювати зуби малечі. Особливим видом подяки за свою роботу вважає щасливі посмішки дітей. Або мовчазне рукостискання чоловіків, яке красномовніше за багато слів.
У пріоритеті – своя праця
Більшість однокурсників Ірини Кириченко знайшла собі роботу в містах або виїхала за кордон. А Ірина повернулася у свої Холми. На те була одна причина, але дуже вагома – Ірина зовсім не міська людина. Їй незатишно у квартирі й місті загалом. Каже, хочеться ходити своїми рідними вулицями, мати власну садибу в Холмах, невеличкий город, альтанку, щоб кумів і друзів запрошувати на посиденьки. Але те все потім. Спочатку молода лікарка прагне сама собі створити робоче місце, започаткувати власну справу за своїм фахом.
- Для того, щоб розпочати приватну стоматологічну практику, потрібно найперше мати ліцензію й приміщення, обладнання, - розмірковує Ірина. – Ліцензію легше отримати, аніж знайти підхожу будівлю. Адже вона повинна відповідати нормативним вимогам для організації стоматологічних кабінетів. Наразі я дізнаюся й розмірковую, купувати чи зводити самим таку будівлю в Холмах. Зараз усі плани опинилися у підвішеному стані: спочатку через ковід, а тепер із-за війни. Вірю, що тільки-но війна закінчиться, всі справи зрушаться з місця. І мої теж.
Доньку всіляко підтримують тато й мама. І двоє 17-річних братів, Віталій і Сергій, які цьогоріч стали студентами. І коханий, який зараз боронить Україну.
Найголовніша порада
Щоб зуби були здоровими, треба, перш за все, знайти свого стоматолога – вважає Ірина Кириченко. Це основна порада. Бо то вже завдання стоматолога - слідкувати за станом ротової порожнини пацієнта, навчити його правильному догляду й лікувати зуби.
- Стоматолог – це ще один ваш сімейний лікар. Тому з самого малку треба привчати дітей до того, що відвідини стоматкабінету – звична справа, щоб у дорослому віці вони не сахалися лікаря-стоматолога, - наголошує Ірина. – Я інколи бачу, як люди, купуючи зубні щітки чи пасти, губляться й не знають, які обрати. Тобто, вони не консультуються зі своїм лікарем навіть з такого елементарного питання! Тому часто обирають за магазинними акціями, а не те, чого потребує стан ротової порожнини й зубів. У результаті неправильно підібрані щітка й паста можуть не допомогти, а зашкодити. Завжди пропоную допомогу, коли стаю свідком такої ситуації. Хоча щітка та паста – це лише профілактичні речі. Здоров’я зубів та ясен починається з харчування.
Лікувати свої зуби Ірина Кириченко довіряє стоматологу Вадиму Хоменку, який працює у Корюківці. Знайомі з ним ще з навчання у Сумах.
