Українці розуміють, що теперішня зима може бути найскладнішою за всю історію нашої незалежної країни. У разі перебоїв з електрикою, водою та газом, доведеться якось виживати. Декотрі корюківчани поділилися власними ідеями екстремального зимування.
Тобто, вже зараз кожна родина повинна мати свій сценарій подолання тимчасових труднощів. І з вірою у нашу перемогу, наші ЗСУ невпинно рухатися до неї. Корюківчани та міський голова Ратан Ахмедов розповіли, як вони підготувалися до можливих випробувань
Павло Ортяшов, слюсар контрольно-вимірювальних приладів та автоматики ПАТ «Слов’янські шпалери — КФТП», м. Корюківка:
— Моя сім’я живе у приватному секторі. Якось глобально до зими не готуємося. Почну з того, що у моєму будинку, окрім газового опалення, немає ніякого. Не було потреби думати про інше, коли будувалися, адже кубометр газу коштував 90 копійок. Система опалення така, що й облаштувати інше вже неможливо.
Але у нас є літня кухня, а там грубка, тож, якщо не буде газу, перейдемо сім'єю туди. Запасів води теж не робимо. Більше, ніж на два-три дні її все одно не запасешся, то який резон? На нашій вулиці ще збереглися колодязі, що діють, з яких люди беруть воду для господарства. Буде потреба — братимемо для пиття.
До «бункерного» життя моя сім’я точно не готується. Без електроенергії теж якось витримаємо. Я з того покоління, коли світло вимикали щодня. Нічого, якось училися й жили. Добре було б, звісно, запастися генератором удома. Але запасатися можна, якщо є з чого. А якщо доходів сім'ї вистачає тільки на найнеобхідніше й комунальні, то про генератор думати не будеш.
Усе вище переховане — це тимчасові труднощі й, скоріше, питання комфорту. Я ж не стільки хвилююся про комфорт, як про те, щоб не було бойових дій. Оце страшно. Турбує ставлення світової спільноти до війни в Україні.
Як вони не зрозуміють, що ворог, який здійснює терор в одній країні, не зупиниться й на інших? Україні треба допомагати всіма силами й засобами! Я вірю, що ми переможемо. Але питання часу і ціни цієї перемоги — занадто болючі.
Маргарита Влада, мама-вихователька дитячого будинку сімейного типу, село Довга Гребля:
— Звісно, готуємося до зими. Не лише тепер, а й кожного року треба думати на майбутнє, бо лише Бог знає, як воно буде. Вважаю, що вимерзти точно не повинні. Кажуть, хороший господар повинен надбати дров на дві зими наперед.
У нас на півтори точно вистачить. Купуємо одразу готові, рубані. Про всяк випадок придбали один конвектор. У хаті водяне опалення, тепла підлога. Правда, без помпи буде погано, якщо світла не стане. Закупили сірники й побутові свічки.
Їсти готуємо на газу. Уже запаслися трьома балонами, повинно б вистачити на декілька місяців. А ні, то готуватимемо у печі. Я — людина старого гарту, варити їсти чи хліб пекти в печі мені не складно. А заодно ще й погрітися всім можна буде на пічці!
Завжди є різноманітні соління й консервації в погребі, запаси сала, м’яса, тушок птиці в морозилці. З овочів — своя гречка, картопля, морква, буряк тощо. Капуста не вродила, тож купуватимемо. Вже закупила вдосталь круп, макаронів, олії, борошна, дріжджі заклала у морозилку. Насушили з пів мішка сухарів. Це небагато для нас, але хоч щось.
Чимало овочів я сушу: моркву, перець болгарський, цибулю-порей, баклажани тощо. Великі зберігаю свіжими в погребі, а невеличкі — на сушку. Цьогоріч багато моркви треба пересушити. Сушені овочі можуть два-три роки зберігатися у трилітрових пластикових відрах. Кукурудзу теж лузаємо, сушимо, мелемо на борошно, з якого готуємо мамалигу. У нас нічого не пропадає.
Петро Чубара, доглядач Корюківського історичного музею:
— Якщо раптом не буде води, світла й тепла, то як мені приготуватися до цього у трикімнатній квартирі? Як і було вже з початком війни, поїду до доньки Наташі на Олексіївку. Вона у приватному будинку живе. У неї твердопаливний котел. П’ятнадцять кубометрів дров влітку вдалося придбати ще за 6 тисяч гривень. Казала, що свічки вже закупила на випадок, якщо електрики не буде.
Води набрав тільки у п’ятилітрову пляшку та відро. Скільки її набереш? І продуктів наперед багато не запасешся. Ну, є трохи сала в морозилці та дещо з гуманітарної допомоги залишилося. З теплих речей придбаю хіба що шкарпетки. Ото і все.
Головне — щоб хліб був. Бо коли навесні виникли проблеми з постачанням продуктів, то його найбільше не вистачало. Я тоді у дочки жив. Як і всі, вистоював по декілька годин у чергах за хлібом. Інколи Наташа й сама пекла. Зможе випікати й тепер, якщо електроенергію не вимкнуть, бо духовка електрична.
Корюківський міський голова Ратан Ахмедов:
— Як керівник громади я більше турбуюся про мешканців міста та сіл. А вже щодо підготовки власної сім’ї до поганого сценарію нинішньої зими, то про це дбають інші члени моєї родини. Я виконую здебільшого роль організатора.
Ми вже визначили будиночок з піччю й дров’яним котлом, куди у разі зникнення електрики й газу зможемо перебратися. Там ми всі помістимося. Підремонтували пічку, почистили димоходи, завезли дров, приготували посуд для води, полагодили електропроводку.
Заготовили також чимало різної консервації. Є в нас і старенький генератор. Новий нині дорого коштує, вже просять і по 25 тис. грн, тому купувати не будемо. Мали запас свічок, але потім передали волонтерам, які виготовляють окопні свічки. Сподіваємося, що вистачить кількох ліхтариків, батарейок, що прикупили.
Маємо кілька акумуляторів холоду, що продаються в «АТБ». Вони лежать у морозильній камері. Коли вимикається світло, то перекладаємо їх у холодильник. У такий спосіб у ньому можна деякий час підтримувати низьку температуру. У холодильнику є певний запас харчів, небагато, які можна швидко переробити.
Жителям багатоповерхових будинків, а також мешканцям приватного сектору, котрі залежні від електрики й газу, варто завчасно визначитися, куди вони зможуть перебратися у разі непередбачуваних ситуацій. До рідні, знайомих, у порожні хати. Усе там підготувати.
Звісно, є люди, яким нікуди буде перебратися. Зі свого боку міська влада підготувала місця, куди їх можна буде поселити, як у місті, так і в селі. Це будуть гуртожитки з мінімальним набором меблів.
Людям необхідно вже зараз подумати, які речі вони візьмуть із собою, адже треба буде на чомусь спати (ліжко, матрац, постільна білизна), запастися теплим одягом, посудом тощо. Забрати з собою харчі. Польову кухню ми організуємо, а продуктами доведеться ділитися. Сподіваємося на краще, але готуємося до гіршого. Головне, згуртуватися й разом долати всі негаразди.
