Сьогодні, коли триває російсько-українська війна, говорити про ремонти доріг не приходиться. Немає коштів у бюджетах громад. Однак час від часу люди не витримують і скаржаться на свої життєві проблеми, зокрема, розбиті дороги.
Нещодавно, коли в Корюківці кілька днів ішов дощ, 75-річна містянка Ольга Батюк набрала редакційний номер Сусіди.City. Пенсіонерка мешкає по вулиці Кошового, 48-а – саме там, де ґрунтова дорога просіла й утворилося на ній чимало ям.
- Ось приїдьте на нашу вулицю та подивіться, яке тут море розлилося, - почули в слухавці. – Кілька днів іде дощ, ями на дорозі заповнилися водою – пройти ніяк. На частині Кошового є асфальтове покриття, але нам не пощастило, ми живемо там, де ґрунтова дорога.
Така картина, коли на дорозі утворюється справжній потоп, повторюється щоразу після опадів. Колись її підсипали щебенем, однак тепер його майже не видно. Машини хоч узбіччям попід хатами проїжджають, а нам, пішки, майже не пройти.
Калюжі по вулиці Кошового в Корюківці
Сидимо вдома, визираємо з дворів, коли хоч трохи підсохне. Гірше, коли комусь у лікарню треба чи до магазину сходити. І що образливо, не така уже й велика ця невпорядкована ділянка дороги, всипана ямами – метрів шістсот, до повороту з вулиці Садової. Далі досить пристойне утрамбоване покриття.
Ольга Леонідівна не знає, хто на їхній вулиці депутат міської ради, тож попросила газету нагадати їм їхнього народного обранця. Жінка сподівається, що, можливо, з його допомогою вдасться трохи засипати ями на дорозі, щоби люди жили більш комфортно.
У міськраді нам нагадали, що депутатом по виборчій дільниці, куди входить і вулиця Кошового, є Леонід Миколайович Купрієнко. До речі, в редакцію зверталися також жителі вулиці Лесі Українки, яким після дощів теж непереливки. Такі калюжі ні пішки обійти, ні велосипедом об’їхати. Доводиться взувати гумові чоботи та міряти на свій страх і ризик глибину ям.
На наше прохання корюківський міський голова Ратан Ахмедов прокоментував ситуацію:
— На превеликий жаль, цього року ми не зможемо підсипати вулиці, які цього дуже потребують. Війна внесла великі корективи в наші плани з благоустрою і не тільки. Зараз немає ніякої змоги доставити в Корюківку щебінь, який для цього потрібен. Єдине, що вдалося, так це трохи полагодили об’їзні шляхи, що було першочерговим завданням у період воєнного стану.
Маємо також проблеми з підготовкою до зими. Так, наразі заготовили лише 10% необхідної суміші для посипання доріг і тротуарів. Сіль доводиться купувати румунську, турецьку, по 12-14 грн за кг. Це нереальні ціни. Та нічого не вдієш, коли російські окупанти нищать нашу інфраструктуру, українські заводи й фабрики.
Треба набратися терпіння. Головне зараз — перезимувати з тим, що маємо. А після перемоги зробимо решту. А також всім у міру можливості допомагати ЗСУ. Жителі Корюківської громади активно долучаються до такої надважливої справи: на різні потреби жертвують кошти, плетуть сітки, в’яжуть шкарпетки тощо. Працівники міськради нещодавно власним коштом придбали сто комплектів термобілизни та передали військовим.
