Здавалося б, під час війни люди не купують квіти. Та хто так думає — дуже помиляється. Українці попри всі труднощі воєнного лихоліття йдуть до квіткових магазинів за маленькою радістю, яку несуть дорогим серцю людям. А інколи дарують живу неповторну красу просто собі.
24 лютого
Свій квітковий магазин «Точка цвєточков» 53-річна корюківчанка Тетяна Рябець відкрила майже п’ять років тому. Для цього вони з чоловіком переоблаштували однокімнатну квартиру у п’ятиповерхівці неподалік головного офісу АТ «Слов’янські шпалери — КФТП. І сьогодні їхній бутик — справжній квітковий рай, де можна придбати і кімнатні рослини, і зрізані квіти. Є там ще багато корисних симпатичних дрібничок, які часом бувають дуже потрібні.
— Пані Тетяно, яким був для вас переший день повномасштабної російсько-української війни?
— Напередодні вторгнення, 23 лютого того року, ми якраз завезли дуже багато квітів. Величезний асортимент! Наче стільки в нас іще ніколи не було. Та рано-вранці 24 числа зателефонував син, який був за кордоном, і повідомив жахливу новину. Що робити? У нас чимало замовлень на доставку квітів додому.
У магазині є квіти на різний смак
Трохи оговтавшись, почали пакувати букети й вирушили з чоловіком до адресантів. Вітали в основному жінок. Вони плакали, а ми намагалися їх якось розрадити. Хоча слів і бракувало. Ще два дні я потроху виходила на роботу, а потім розмістила на дверях магазину свій номер телефону, мовляв, кому треба, нехай дзвонять.
— І покупці телефонували?
— Так. Приїжджали, купували. Знову відкрити „Точку цвєточков“ наважилася 8 березня. Коли о 8.30 того дня прийшла до магазину, на вулиці вже вишикувалася ціла черга. Довелося попросити колишню напарницю допомогти мені — удвох пропрацювали до самого вечора.
Продавали квіти без торгової націнки, це було моїм рішенням. Майже все розпродали, а що лишилося — забрала додому. Щодня хтось дзвонив, адже життя попри війну тривало. У когось був день народження, у когось народилося немовля. Довелося продати усі домашні квіти, навіть мої улюблені орхідеї.
— Коли з’явилася можливість поповнити асортимент?
— Після деокупації Чернігівщини. І хоча ще практично не працювали бази, їхати автошляхами було неможливо, бо зірвані мости, 11 квітня ми з чоловіком вирушили об’їзними шляхами в Київ. Кімнатними рослинами вдалося завантажитися, а зрізані троянди шукали по всій столиці. Лише 400 штук знайшли. Коли привезли товар, то написати у Фейсбуці оголошення, я посоромилася. Просто сфотографувала квіти й розмістила на своїй сторінці в мережі.
— І коли у вас був перший повноцінний робочий день?
— Наступного дня, 12 квітня. За дві години розкупили всі троянди. Потім пішли квіти у вазончиках. А за тиждень ми знову поїхали по товар. Відтоді більше не зупинялися.
Купують більше, ніж до війни
Тетяна Рябець каже, що зараз люди купують більше квітів, ніж до війни. Бо стали більше цінувати життя, своїх рідних, намагаються насолодитися кожною мирною хвилиною. Раніше стандартний букет складався з трьох троянд, а тепер із п’яти або семи й більше.
Працює жінка в бутику сама, по товар теж їздять удвох із чоловіком. Не хоче користуватися послугою доставляння. Доглядати за квітами вчилася на ходу. Зараз в Інтернеті можна все знайти — було б бажання.
Волонтерство
Якось із пані Тетяною зв’язалися місцеві волонтери, котрі збирали гроші на пікап для військових. Підприємиця й до того жертвувала кошти на потреби Збройних Сил, а тут вирішили провести лотерею. „Точка цвєточков“ надала дві чудові орхідеї, охочі скидали на картку гроші (хто скільки бажав, але не менше 50 грн), а потім волонтери з допомогою рандомного вибору (випадкового) обирали щасливців.
Того разу люди перерахували на картку 12,8 тис. грн.! Хто по 50, а хто й 1000 гривень. Виграли квіти жінка й чоловік. Але чоловік, корюківчанин Олександр, який пожертвував 1000 грн, відмовився від призу на користь наступної учасниці.
Іншого разу розігрували дуже гарну кімнатну рослину цимбідіум і розкішний букет тюльпанів. На картку назбирали 8,6 тис. грн. А володарками призів стали корюківчанка й жінка з села Перелюб.
