У селі Олександрівка Корюківської громади люди стурбовані й обурені, бо їхньому сільському навчальному закладу загрожує закриття. Річ у тому, що Олександрівський ліцей — один із дев’яти на Чернігівщині, котрий не відповідає вимогам пожежної безпеки. Спілкуємося на цю болючу тему зі старостою Олександрівського старостинського округу Антоном Редіним.
Триває суд
Головний корпус навчального закладу в Олександрівці має поважний вік, йому понад сто років. Розташовані в ньому майже всі класні кімнати. І лише початкова школа й майстерня містяться у новішому приміщенні, якому теж уже понад пів століття. Станом на сьогодні в ліцеї здобувають освіту 72 школярів.
Заняття проводяться дистанційно, бо заклад не має укриття. І хоча цього року в них не буде випускників, бо свого часу не набрали один клас, у селі переконані: перспектива для їхнього навчального закладу є щонайменше на десять років. У вересні до першого класу мають прийти п’ятеро чи шестеро учнів.
Однак саме зараз у суді вирішується, чи працюватиме надалі ліцей в Олександрівці. Позов подала Державна служба з надзвичайних ситуацій, у якому вимагає виконання усіх приписів, які стосуються пожежної безпеки.
— І перелік порушень там значний, — каже Антон Редін. — Починаючи від електропроводки, дверей, сигналізації й закінчуючи антипожежним обробленням стелі та покрівлі. Ще у 2021 році, коли представники ДСНС складали останній припис, коштів на усунення порушень потрібно було близько восьми мільйонів.
Ми регулярно робили ремонти, замінювали електропроводку, вікна, облаштовували туалети, лагодили ґанок, замінювали короби, розетки та багато іншого. Попри все навчальному закладу щороку еменесники робили приписи, а тепер узяли й подали до суду. Хоча такі порушення, як у нас, думаю, є в багатьох навчальних закладах громади.
Антон Леонідович розповів, що перше рішення суд виніс у січні 2022 року. Воно було не на користь ліцею. Корюківська міська рада у визначений строк подала апеляцію. На засідання суду представників громади не запрошували.
Олександрівці будуть боротися
Антон Редін каже, що люди у їхньому старостинському окрузі налаштовані боротися за свій освітній заклад до кінця. У ньому навчаються діти з Олександрівки, Верхолісся, Пісків і Забарівки. Є шкільний автобус, який раніше стояв у їхньому селі, а тепер у Забарівці, де є гараж.
— В цілому, навіть без забарівських учнів у нас буде щонайменше сімдесят школярів, які раніше всі ходили до школи пішки. До Корюківки з Олександрівки дев’ятнадцять кілометрів. Наче й не так багато, але дорога перебуває в жахливому стані. Навіть маршрутні автобуси відмовляються до нас їздити.
Але решта — це суцільні ями на ямах. Якщо такою дорогою возити дітей до Корюківки, то знадобиться в один кінець щонайменше година. Та чи витримають ці випробування діти й шкільний транспорт?
Антон Редінн переконанаий, що люди в селі готові здавати гроші «на школу». Сподіваються й на допомогу сімох фермерів, які обробляють олександрівські землі. Хоча такої суми, щоби виконати увесь припис, вони точно не назбирають. І фермерам нині живеться не легко, кредитів понабирали, а чим повертати? Їздили місцеві люди в мерію 26 квітня, шукали там підтримки. У міській раді їх підтримують. Поки всі разом добиватимуться, аби хоча б на час воєнного стану не чіпали навчальний заклад. Обіцяли оскаржувати рішення суду до останнього.
— Батьки й інші жителі Олександрівського старостату переконані, що ліцей — головний об’єкт інфраструктури нашого села. Його закриття — просто катастрофа для нас, — констатує староста.
