Щедрий подарунок – корівчину - піднесла колись на весілля її бабуся. І забезпечила онучку роботою на всі подальші роки. Бо з тих пір, ось уже 24 роки, Валентина тримає корів, адже звикла до такого господарства. Проте іншим категорично не радить навіть починати.
Валентині Гладченко з Буди – сорок п’ять. Господарство тримала завжди, бо по-іншому в селі не можна. Воно годує, одягає, допомагає вчити дітей. Коли ще її чоловік був живий, тримали разом і шість корів, потім п’ять, згодом двох продали. Нині Валентині Олександрівні в усьому допомагають її цивільний чоловік і сини. Старший, 21-річний Владислав, вже вивчився на кухаря, а менший, 17-річний Мирослав, навчається у Сновську на верстатника.
Біля будинку Валентини Гладченко гніздяться лелеки
Без чоловічих рук у селі складно. Адже жінка продовжує займатися господарством. І навіть за сільськими мірками воно чимале. Одні лише три корови, бичок та коза чого вартують! Своїх годувальниць Валентина Олександрівна у сільську череду, де сімнадцять голів, не виганяє. Пасти нема кому, бо кожен літній день годує і його краще використати на заготівлю кормів. Тому придбала електропастуха.
- Сіно заготовляємо самотужки, - каже Валентина Гладченко. - На одну корову треба надбати 4-5 тонн. Тож сіно в нас ціле літо! Як своя техніка в дворі є, то ще можна, а якщо вручну чи наймати, то золоті корми виходять. Спробуй його викосити, висушити, згребти та звезти. Ми маємо косарку й тракторець. Картоплі цьогоріч менше посадили, мо`, соток тридцять лише, бо торішньої чимало залишилося. Але роботи в селі завжди вистачає.
У селі важливо мати свою техніку, якщо тримаєш господарство
- Ви 24 роки тримаєте корів, а як їх обирали, за якими ознаками? – запитую.
- Я не знаю, як треба їх обирати, - зізнається Валентина Олександрівна. – У мене чоловік завжди цим займався. Купували і в людей, і в колгоспі брали. Для господаря головне, щоб молока було вдосталь. Бо його і закупівельникам здаємо (по 7 гривень за літр), і за сінокоси з людьми розраховуємося. Звичайна корівчина, не елітна, дає в середньому 13-15 літрів у день. А якщо чесно, то я б нікому не радила корову заводити! Бо все життя на неї покладеш і всі свої сили. Троє моїх братів із Корюківки та Сновська все мене витягують із села і переконують збути господарство, але поки що не здаюсь. Бо я змолоду й дотепер – з коровами.
