Тринадцятого вересня Корюківкщина попрощалася з неординарною особистістю, людиною, яка прямо впливала на економічне життя Корюківського району, була меценатом і великим патріотом своєї малої батьківщини - головою Наглядової ради, Президентом АТ «Слов’янські шпалери-КФТП» Анатолієм Бондарем.
Створити частинку Європи на Корюківщині
Несподівана звістка про передчасну смерть Анатолія Олександровича, серце якого зупинилося вночі 10 вересня у власному маєтку в селі Бреч, дуже засмутила земляків. І не тільки працівників його підприємств, які є бюджетоутворювальними для Корюківської громади, а й жителів міста та навколишніх сіл.
Наші люди добре розуміють, що на Анатолію Бондарю тримався потужний сучасний бізнес, який він розвивав у Корюківці та маленькій Бречі. Досвідчений підприємець мав вагомий досвід у такій непростій справі, та чи не найголовніше – у нього було велике бажання створити частинку Європи саме на Корюківщині. Що він і втілював поступово у життя і що лишив у спадок своїм землякам.
Анатолій Бондар під час зустрічі з іноземними гостями
У ці скорботні дні було сказано багато вдячних слів на адресу Анатолія Олександровича, які він заслужив своєю невтомною працею на благо нашого краю. Люди запам’ятають його як великого благодійника, котрий завжди допомагав своїм працівникам і пенсіонерам, районним організаціям і установам, жителям району.
До нього часто зверталися ті, до кого в дім постукала біда – не відмовляв. Пізніше він створив благодійний фонд «Слов’янський», який багато років очолювала його дружина Тамара Георгіївна. Анатолій Бондар доручив їй цю важливу справу, і багатьом нашим землякам фабрика простягнула руку допомоги в тяжку хвилину.
Турбота про медичну галузь
Та чи не найбільше Анатолій Олександрович переймався нашою районною лікарнею. Він розумів, що покращити умови лікування людей без допомоги бізнесу неможливо. Спілкуємося на цю тему з керівником Корюківської центральної районної лікарні Сергієм Пивоваром.
- Сергію Григоровичу, розкажіть, будь ласка, яку допомогу отримала лікарня від фабрики та як це вплинуло на розвиток нашого медичного закладу?
- Я став до роботи головним лікарем 2014 року, а до цього працював у хірургічному відділенні. Усі наші працівники були переконані, що лікарні дуже пощастило з таким благодійником, як Анатолій Олександрович. Знаєте, нам багато хто з колег заздрив, так і казали: «Корюківці дуже поталанило, що в неї є Бондар».
Фабрика дійсно завжди виручала. Як у маленьких справах, на кшталт, щось відремонтувати, дістати дефіцитну деталь чи виготовити її на підприємстві, або прислати токаря, зварювальника тощо для виконання певної роботи, так і з придбанням дорогого обладнання, якого не було не лише в інших райлікарнях, а навіть в обласному центрі.
Загалом ми йшли на підприємство з багатьма своїми проблемами, і воно завжди закривало наші нескінченні «дірки». Завдячуючи фабриці у нашій лікарні 2012 року з’явився цифровий рентгенапарат, подібного якому не було навіть в обласних медичних закладах. До речі, він і досі добре працює. Фабрика подарувала лікарні найсучасніший реанімобіль – такий мали лише в Чернігові. І він теж ще не підводив.
- Сергію Григоровичу, фабрика була першим і єдиним підприємством у регіоні, яке почало купувати житло для лікарів?
- Так. Ми мали проблеми з кадрами, але запросити лікаря і не надати йому житла, було нереально. Анатолій Олександрович підставив плече. Завдячуючи йому у нас з’явився перспективний кардіолог, травматолог, інші дуже потрібні спеціалісти.
Завершення ремонту в поліклініці
- Пам’ятаю, що саме фабричним коштом удалося зрушити з мертвої точки масштабний ремонт поліклінічного відділення, який розпочали при Януковичу, а потім заморозили на невизначений час.
- Це була глобальна проблема, яку ми самотужки розв’язати не могли. Поліклініка була повністю розкурочена зсередини, а потім припинилося державне фінансування, і все зависло на невизначений строк.
А сьогодні ми дбаємо, щоби все належно зберігалося, стан приміщення й кабінетів лише поліпшувався. Не кожна поліклініка в медичних закладах області має такий доглянутий вигляд, нам дійсно є чим пишатися.
І в цьому заслуга нашого мецената. Поліклініка - це те, чим користувалися і будуть користуватися жителі усього об’єднаного Корюківського району.
- І в лікувальному корпусі коштом фабрики відремонтували життєво важливі відділення, чи не так?
- Багато відділень лікувального корпусу потребували ремонту, проте реанімація - чи не найгостріше. Тому підприємство взялося у першу чергу за оновлення саме цього відділення. Пізніше були дві операційні, палати підвищеної комфортності: дві в хірургії й одна в терапії, лапароскопічна стійка.
Це все ремонтувалося й купувалося коштом фабрики. Щороку нам також виділяли кошти на проведення поточних ремонтів. Корюківськими шпалерами були поклеєні не лише кабінети нашої лікарні, а й ряду обласних закладів, зокрема, туберкульозного та кардіологічного диспансерів, обласної лікарні.
Анатолій Бондар у своєму кабінеті
Коли насунув ковід, фабрика придбала кілька кисневих концентраторів, надавала кисень, якого зі свічкою в руках не можна було знайти, а люди без нього гинули, придбала багатофункціональні ліжка.
Окрім цього, завдячуючи фабриці у нас з’явився дефіцитний апарат для вакуумного лікування ран. Його підприємство купило для свого працівника, який отримав виробничу травму. Коли постраждалого перевели до обласного опікового відділення обласної лікарні, апарат «поїхав» за ним. А коли чоловік вилікувався, його повернули в Корюківську лікарню.
Варто зазначити, що Анатолій Бондар завжди переймався долею своїх працівників, які мали проблеми зі здоров’ям, лікувалися у нашому закладі. Частенько заходив до мене в кабінет, щоби поцікавитися, як почувається той чи інший робітник, якої підтримки потребує.
Як у Корюківці з’явився комп’ютерний томограф
- А згадаймо придбання підприємством першого в північному регіоні Чернігівщини комп'ютерного томографа? Це ж стало справжньою подією!
- Комп’ютерний томограф фабрика придбала нам 2015 року. Ми про нього мріяли, багато говорили, бо він реально рятував і досі рятує життя наших людей, а надто з такою підступною хворобою, як інсульт.
І невдовзі він у нас уже був. Підприємство виділило на той час величезну суму – 5 млн грн, за які не лише придбали томограф, а й відремонтували приміщення для його роботи. Це була надзвичайна подія, завдячуючи якій послуги нашого закладу піднялися на значно вищий рівень. Томограф є незамінним обладнанням для неврологів, хірургів, терапевтів, інфекціоністів. Бо він бачить те, чого не може побачити навіть наддосвідчений спеціаліст.
- І я добре пам’ятаю той момент. Тоді почувалися неймовірно щасливими не лише медики, а й «маяківці», котрі багато писали про необхідність КТ для лікарні. А люди як раділи! Не одному мешканцю Корюківщини й навколишніх міст і сіл він врятував і продовжує рятувати життя. Сергію Григоровичу, а яким ви запам’ятали Анатолія Бондаря? Розкажіть, чи легко з ним було спілкуватися, чи завжди він ішов на контакт?
«Він усе пропускав через своє серце»
- Контактувати з Анатолієм Бондарем було легко й просто. Якщо мав проблему, йшов до нього й пояснював у чому річ. І жодного разу він не відмовив. Слів, мовляв, немає коштів, я ніколи від нього не чув. Звісно, не частив до нього з такими візитами, але коли приходив, завжди отримував допомогу.
Анатолій Олександрович ніколи не ставився до проблем поверхово, глибоко занурювався у кожне питання. І все пропускав через своє серце. Для нього гроші ніколи не були головним стимулом у справах. Він так і казав: «Гроші для мене не головне. Мені цікаво ставити перед собою завдання і досягати результату. Я кайфую не від суми зароблених коштів, а від того, що втілив у життя задумане».
Анатолій Бондар на сесії районної ради
Так, він поставив мету, щоби фабрика випустила певний обсяг рулонів шпалер, і це сталося. Захотів розводити породистих коней – зробив. А як він пишався фабрикою! Якось він поцікавився, коли я востаннє був на підприємстві. Я чесно зізнався, що й не пам’ятаю. Він одразу зателефонував на фабрику і мені влаштували екскурсію.
Мені показали нові цехи, сучасне обладнання, продукцію. І я був щиро здивований, ба більше - почувався ніяково, що живу в Корюківці й не знаю, яке в нас чудове шпалерне виробництво. Навіть пропонував започаткувати такі екскурсії для старшокласників.
Анатолій Олександрович дуже любив холодну зброю. З ним завжди був гарний ніж. Він був завзятим мисливцем, але й сам ніколи не старався вполювати зайвого, й інших стримував у цьому бажанні. Казав, що у всьому має бути міра.
На підприємстві багато років тому облаштували хороший медичний пункт, де працюють терапевт і стоматолог. Для працівників підприємства ці спеціалісти завжди доступні. Анатолій Олександрович завжди цікавився життям району. Його можна було побачити на базарі, в магазині. Скромно вдягненим, у кепці.
Він дуже хотів, щоби й інші представники бізнесу на Корюківщині допомагали розв’язувати життєво важливі проблеми району. Казав, що фабрика завжди надасть левову частку, а решта – скільки може.
Анатолій Бондар був неординарною особистістю. А скільки він зробив для нашої лікарні, навіть підсумувати важко. Хоча один спільний проєкт ми все ж не встигли втілити у життя - придбати обладнання для подрібнення каменів у нирках. Та, переконаний, що й ця його мрія обов’язково здійсниться.
Світла йому пам'ять. Анатолій Бондар залишив хороший спадок для своїх земляків. Адже все, що створив, працює на рідній землі, на малій батьківщині, яку Анатолій Бондар любив понад усе і ніколи не хотів звідси виїжджати. І все це ще довго служитиме нам із вами та нашим дітям і онукам.
