“Білий дім” – так за звичкою місцеві називають будівлю, де знаходиться ЦНАП та офіс керівництва Куликівської громади, що входить до Чернігівського району. Її голова Юлія Постернак посміхається, чуючи це словосполучення. Каже, це відголоски часів, коли там була РДА. Біля Білого дому – скульптура символу громади: кулик з білим лататтям і герб. А поряд звичне для українських міст та селищ зізнання в любові. По-справжньому любити своє місто чи село означає передусім дбати і розвивати його. Робити це стало простіше, коли в Україні відбулася реформа місцевого самоврядування, а громади та комунальні заклади стали автономними.
Досвід Куликівської громади дуже цікавий: маючи невеликий бюджет, тут ремонтують школи, лікарні, дитсадок, надають адмінпослуги навіть на виїзді. А ще – з дитинства привчають дітей бути активною частиною громади. Як це все вдається, – далі у репортажі.
Аграрна громада з туристичним потенціалом
Куликівська громада – це 23 населені пункти, які на півночі омиває річка Десна. Там чимало козацьких поселень. Сучасні села носять їхні назви – Орликівка, Виблі, Ковчин... Подекуди там збереглися храми й будівлі XVII століття. Вони ще не стали культурним полюсом тяжіння для туристів, а ось місцева природа вже є такою. На берегах Десни чимало баз відпочинку на різний смак та бюджет: від усамітнених хатинок до ресторанів та зоопарку-ферми з єнотами, кіньми та собаками. Ці заклади почали розвиватися під час коронавірусу. Навесні 2022-го вони прийняли біженців. А зараз потроху повертаються в бізнес.
Загалом Куликівська громада аграрна, 80% її території – це землі сільгосппризначення. Тут працює 27 фермерських підприємств, крафтові виробники сирів та інший дрібний бізнес. Але найбільше податків та робочих місць створюють два переробні підприємства – СФГ “Колос”, яке випускає продукцію під ТМ “Куликівські ковбаси”, та ПРАТ “Куликівське молоко”.
На цих землях проживає 14,5 тис. людей, половина – працездатного віку. Також додатково громада прихистила 6 тис. внутрішньо переміщених осіб.
Бюджет Куликівської ТГ – 68 млн грн, для такої громади це небагато. Основне наповнення дає плата за землю та “цивільне” ПДФО. Разом із тим Куликівська громада активно розвивається за рахунок залучення коштів міжнародних організацій та раціонального ставлення до кожної бюджетної гривні.
Юлія Постернак: “Ти переборюєш у собі страх осуду і… перевіряєш кожну цифру, їдеш і наживо дивишся, що і як працює”
Юлія Постернак очолила Куликівську громаду в грудні 2020 року. Перед командою стояло чимало викликів: мінусовий бюджет, нераціональні видатки на утримання комунальних закладів і нерозуміння людей, як це, власне, – бути громадою. Відтак нова команда взялася перевіряти кожну сферу, оптимізувати освітню та соціальну мережі та працювати з людьми.
Голова Куликівської селищної громади Юлія Постернак. Фото: Джерело: Наталія Найдюк
“Ось, наприклад, школи: в громаді їх було 12. З наших 60 млн грн бюджету понад третину ми витрачали на енергоносії для них. При цьому в деяких закладах навчалося 35 учнів, один педагог міг викладати по п’ять предметів, а про умови для дітей взагалі не йшлося. Після оптимізації ми залишили одну опорну школу і три “кущові”. Зараз діти їздять на навчання шкільними автобусами, а ми можемо витрачати гроші не тільки на утримання шкіл, але й на їх розвиток”, – зауважує Юлія Постернак.
Так само оптимізації потребували соціальна сфера і сам апарат селищної ради. Впродовж 2021 року команда напрацьовувала зміни. А потім почалося повномасштабне вторгнення, тому плани довелося відкласти. Куликівські села не потрапили в окупацію. Тому громада стала гуманітарним та евакуаційним хабом для регіону. Хтось залишався тут перечекати небезпеку, а хтось виїжджав єдиним вільним автошляхом Чернігів-Пирятин, який проходить через Куликівку, з напівоточеного обласного центру.
“Війна пришвидшила оптимізацію. Коли ми повернулися в кабінети, бізнес в громаді зупинився, інфраструктура багатьох сіл поранена, бо лінія фронту була зовсім близько, в бюджеті – знову величезний мінус. Я зібрала колектив, подякувала всім, хто був поряд у важкі часи, і повідомила: грошей немає і коли вони будуть – невідомо. Якщо ви не готові так працювати, то можна обрати інший шлях”, – пригадує голова громади складну розмову з колегами.
Символ громади – скрізь у кабінетах. Фото: Джерело: Наталія Найдюк
Відтак, апарат оптимізувався сам собою: зі 114 людей працювати залишилося 69. Вони й почали втілювати перетворення в громаді. Наприклад, комісія селищної ради на чолі з першою заступницею голови Тетяною Сосімович перевіряли кожну людину, на яку виділяли кошти в центрі надання соціальних послуг. Виявилося, що громада платила за догляд за понад тисячею людей, а реально його потребували 199.
Перша заступниця селищної голови Куликівської громади Тетяна Сосімович. Фото: Джерело: Наталія Найдюк
Також закрили стаціонарне відділення при терцентрі: там доглядали близько 30 самотніх літніх людей. Витрачали на це щороку 3-4 млн грн, але якість догляду все одно була низькокваліфікована. Тому “пацієнтів” перевели до більш пристосованого для цих потреб геріатричного пансіонату у Чернігові. З 30 людей поїхали 11, для решти знайшлися родичі. Така оптимізація дозволила скоротити штат терцентру зі 111 до 38 працівниць. До речі, згодом завдяки Німецькому товариству міжнародного співробітництва GIZ вони отримали електровелосипеди для роботи.
Куликівська громада у 2022-23 роках придбала 6 шкільних автобусів. Фото: Джерело: Наталія Найдюк
“Звісно, всі ці зміни непрості з точки зору ухвалення рішень, будуть незадоволені, бо це скорочення, люди…. Але це працює тільки так: ти переборюєш у собі страх осуду і просто починаєш “длубатися” у кожній сфері. Перевіряєш кожну цифру, їдеш і наживо дивишся, що і як працює. Після оптимізації навіть з нашим скромним бюджетом ми придбали 6 автобусів: три у співфінансуванні і три самостійно. Кожен коштував від 2,4 до 3 млн грн. Мені свого часу казали: нереально придбати автобус. А я кажу – реально, і не один, якщо правильно розпоряджатися коштами. Це раніше у громад не було можливостей: на Чернігівщині завжди були найменші субвенції. Зараз є купа варіантів: заробляй сам, оптимізуй, залучай партнерів. Аби бажання”, – ділиться Юлія Постернак.
Вже у жовтні-листопаді 2022 року завдяки економії та розумній оптимізації громада вийшла в плюс. І після цього зосередилася на проєктній діяльності.
Спочатку над проєктами працювала когорта людей, зараз цим займаються практично всі відділи
Якщо придивитися до будівель у Куликівці, то на багатьох висять таблички з назвами фондів і написами, що відремонтували чи створили за їхні кошти. Перший проєкт з міжнародною організацією команда нинішньої голови почала реалізовувати у 2021 році. Тоді Юлія Постернак разом з колегами з інших громад пройшла навчання в “U-LEAD з Європою”. На фініші подала проєкт переформатування місцевої бібліотеки у сучасний коворкінг-центр. Організація підтримала цю ідею і виділила на її реалізацію 275 тис. грн, з місцевого бюджету дофінансували ще 100 тис. грн.
Коворкінг відкрили після звільнення області, навесні 2022-го. Зараз там проводять тренінги, зустрічі, навчання, переговори. Це був перший досвід співпраці громади з міжнародним донором у такому форматі. За півтора року Куликівська ТГ співпрацювала з понад 30-ма фондами та організаціями.
“Спочатку пошуком та написанням проєктів займалася лише невелика когорта людей у апараті. Зараз це роблять усі. Хіба, крім земельного відділу”, – посміхається Юлія.
Навантажувач BobCat Куликівська громада отримала від GIZ під час бойових дій. Машина дуже допомогла, коли селище перетворилося на гуманітарний хаб, куди звозили харчові продукти та іншу допомогу. Фото: Джерело: Наталія Найдюк
Під час загрози блекаутів восени 2022-го Німецьке товариство міжнародного співробітництва GIZ надало генератори для старостинських округів громади. Також продовжується співпраця в медичній сфері. Зокрема, зараз ведуть переговори щодо отримання мікроавтобуса, обладнаного медичним портативним начинням. Він з певною періодичністю виїжджатиме в села, де люди зможуть здати кров, інші аналізи, пройти обстеження, зробити УЗД тощо. На місцях постійно буде лише медсестра та аптека.
“Ми починаємо переформатування медичної галузі на первинному рівні. Розуміємо, що амбулаторії в селах не дають потрібного функціоналу, але потребують чимало коштів на утримання. Тому замість них ми відкриваємо пункти здоров’я, де можна поміряти тиск, купити ліки, отримати ще якусь допомогу. Якщо ж людині потрібна кваліфікована допомога, то в Куликівці є лікарня. Так само “швидка” доїжджає до всіх сіл громади”, – каже Юлія Постернак.
Разом з тим, одним з найбільших питань для людей залишаються дороги. Ця проблема є спільною для більшості громад України. З одного боку асфальт постраждав через обстріли та рух воєнної техніки. З іншого – його добивають аграрії, перевозячи врожай. За словами Юлії Постернак, але щоби розв'язувати це питання, потрібна допомога держави.
ЦНАП надає понад 200 послуг і має мобільні офіси
Простір ЦНАПу у Білому домі комфортний та дружний для різних людей. Є пандус, в туалеті – пеленальний столик, в коридорі – безкоштовний вай-фай. Його відкрили у 2019 році завдяки підтримці “U-LEAD з Європою”. Тоді громада відремонтувала приміщення, а організація надала обладнання та оргтехніку.
“Білий дім” максимально комфортний та відкритий для відвідувачів. У туалеті навіть є пеленальний столик. Фото: Джерело: Наталія Найдюк
Відділення банку в селищі закрили. Люди просили, щоби хоча б іноді працював менеджер. Тепер представниця банку щотижня приймає у ЦНАПі. Також на прохання людей послуги тут надає сервісний центр Пенсійного фонду.
У громаді намагаються почути кожного. Важливі питання виносять на голосування в сільських чатах. А щоби модернізувати та осучаснити спосіб голосування депутатів, громада написала проєкт. Так, отримали від МОМ та уряду Канади систему “Голос”, ноутбук та планшети для її роботи. Це дозволить заощадити кошти на розхідниках для сесій та зробити волевиявлення прозорим.
Ще одне важливе нововведення – два портативні переносні мобільні офіси, які нещодавно громада отримала від GIZ. Тепер їхати в Куликівку за довідкою не обов’язково. Мобільний офіс – це валіза, в якій є все для роботи фахівця ЦНАПу: ноутбук, вай-фай роутер, сканер та телефон. За словами директорки ЦНАПу Ольги Крупини, таку виїзну послугу можуть замовити маломобільні та люди старшого віку. Але коли фахівець уже приїхав, то скористатися нею в селі можуть усі.
Усього в ЦНАПі надають понад 200 послуг. А наприкінці вересня до переліку додалося ще оформлення українського та закордонного паспортів: у громаді запрацювала паспортна станція. Її придбали за рахунок державного бюджету.
Раніше гроші на ремонти дитсадка просили у батьків, зараз такого немає
Під час боїв на Чернігівщині до Куликівки приїжджало чимало волонтерів, аби евакуювати людей. Один із них – Ґенрік Сташевськи із Польщі. Разом із жителями та гостями громади він ночував у підвалі дитячого садочка. Дивувався, в якому він стані і що в таких умовах мають жити люди. Коли бойові дії на території області стихли, Ґенрік зателефонував Юлії і сказав, що допоможе з ремонтом підвалу. Він зібрав кошти у Польщі, а в листопаді 2022-го почалися роботи. Гроші надсилали видавцем: перший транш, після проведення робіт і звіту – наступний. Так загалом залучили 1 млн грн від благодійників та ще близько 500 тис. грн з бюджету громади і відремонтували кілька кімнат підвалу. Дивитися результат приїздило чимало фондів. Зараз ЮНІСЕФ має проінвестувати ремонт кімнат, що залишилися.
Загалом у закладі ще багато роботи: його потрібно утеплити, зробити ремонт всередині, облаштувати територію. Проєкти на ці роботи вже написані, а команда шукає донорів, які зможуть їх профінансувати.
Директорка дитячого садочка “Ромашка” Ірина Гарбуз. Фото: Джерело: Наталія Найдюк
“Із війною до садочка прийшли міжнародні донори. З децентралізацією – кошти. Зараз громада вкладає кошти ціленаправлено і капітально: треба – зробили повністю кухню, потім пральню. А раніше це були якісь розпорошені мікровливання, просто усували несправності, які згодом виникали знову. Ще й додатково ми мали звертатися за допомогою до батьків. Зараз такого немає”, – каже директорка закладу Ірина Гарбуз.
Глобальний благоустрій Куликівського ліцею
Куликівський ліцей – опорний заклад громади. Тут вчиться понад 800 дітей. Але приходити на уроки в школу діти можуть лише за наявності укриттів. Відремонтувати одну з кімнат допомогли чехи: одне з міст виділило 700 тисяч крон, аби старий захаращений підвал із пічкою та залишками вугілля перетворився на комфортний простір.
Спонсори дали гроші на будівельні матеріали, самі роботи оплатила громада. А ось розчищати та демонтувати зайве потрібно було своїми силами. Тоді в школі була дистанційка, тож директорка Оксана Орсагош залучила до роботи педагогів.
Одне з укриттів Куликівського ліцею відремонтували спільними зусиллями. Гроші на матеріали дала громада з Чехії, селищна рада оплатила роботи будівельників, а колектив демонтував пічку, труби та інше власними силами. Фото: Джерело: Наталія Найдюк
“Півтора місяця ми все прибирали, демонтували, виносили, вивозили мотлох… А потім зайшли будівельники і розпочалися роботи. Зараз у цьому сховищі під час тривоги знаходиться частина початкової школи, інші вчаться в дитсадку і ходять до укриття там. Ще одну кімнату підвалу відремонтував підприємець. Решту маємо привести до ладу у співфінансуванні з державою: ми подали на субвенцію. Відтак громада проінвестує 3,3 млн грн, держава – 7,7 млн. Аукціон на Прозорро вже пройшов, зараз є якісь непорозуміння із переможцем. Сподіваюся, до кінця року це питання вирішать і ми встигнемо відремонтувати підвал”, – каже Оксана Орсагош.
Оскільки ліцей – опорний заклад, громада залучає різні ресурси, аби поліпшити тут умови для дітей. Написали чимало проєктів, які стосуються переформатування класів, коридорів. Зараз від KOLOClubs отримали 800 тис. грн на створення медіатеки – це освітній простір на третьому поверсі із зоною відпочинку, освіторією та бібліотекою. Цікаво, що варіанти дизайну учні створювали самі, а потім голосували за них на шкільних виборах. Два візуальні проєкти набрали однакову кількість голосів. Вони й лягли в основу проєкту, який зараз реалізовують будівельники.
У самій школі та довкола неї робота кипить. Тут вже відремонтували усі 10 туалетних кімнат. Замінили каналізаційні та водопровідні труби, вентиляцію, встановили рукомийники, унітази та перегородки між ними. Виявляється, до цього їх не було. У школі тепер є тепла вода та працюють душові. На все це виділили 1,2 млн грн. Половина з них – це зекономлені минулого року кошти школи.
Також тривають роботи з облаштування території. Це роблять за рахунок коштів, які зекономив ліцей минулого року, також частково дофінансовує роботи громада. Облаштування території планують завершити до 15 листопада.
“До 2020 року тут була руїна. Ніхто школою особливо не опікувався. І таких ремонтів тут зроду не було. З децентралізацію ми почали рахувати свої гроші. Бачимо, як можна зекономити, щоб інвестувати у розвиток закладу. Адже хочемо, щоби наші діти навчалися в комфортних умовах”, – каже директорка Оксана Орсагош.
Загалом впродовж року за рахунок участі в проєктах ліцей залучив 2,3 млн грн. Ця сума включає як фінансову допомогу, так і у вигляді обладнання та меблів.
Діти покращують навігацію, сортують та допомагають ЗСУ
Молодь активно залучається до розвитку громади. Наприклад, відкрили збір на Велика ідея, аби виготовити вказівники вулиць у громаді. Їх познімали, коли почалася повномасштабна війна. Відновлювати планують з перероблених пластикових кришечок. Для цього скористаються послугами ГО “Еко Місто” та придбають фрезерувальний станок з числовим програмним керуванням, аби наносити ним на пластини назви вулиць.
Загалом у школах часто влаштовують заходи на підтримку ЗСУ.
“Якось ми збирали на мавік. Діти з батьками два місяці організовували концерти, ярмарки. Зібрали гроші. А коли продавець у США дізнався, що це школярі купують для армії, то подарував ще один мавік. Тож ЗСУ отримали не один, а два безпілотники”, – розчулено розказує директорка школи.
Є в громаді й БФ “Сіверяни”, який підтримує військових громади. На нього апарат та структурні підрозділи селищної ради передають одноденний заробіток.
Співзасновниця БФ Сіверяни Олена Дмитрук. Фото: Джерело: Наталія Найдюк
“Ми купуємо все, що просять наші військові: від нош до автомобілів чи дронів. Співпрацюємо з блогером Миколою Таранухою, який приганяє авто з-за кордону. Нас дуже підтримує громада, керівництво. Адже хлопці звертаються не тільки до нас, але й до громади. Голова спрямовує запити до нас і потім уже спільними зусиллями допомагаємо. Наприклад, хлопцям треба були безкаркасні ноші, ми зібрали на тканину, а селищна рада безкоштовно надала послуги їхніх швачок. І вийшло: якщо купити одні ноші треба заплатити 1200 грн, а нам вони обійшлися у 200”, – каже співзасновниця “Сіверян” Олена Дмитрук.
“У будь-якому закладі, в громаді має бути керівник, який зацікавлений у розвитку”
Куликівська лікарня планового лікування розташована трохи вбік від центральної вулиці, у тихому спокійному місці. Заступниця генеральної директорки Ольга Павленко гордо вказує на новенькі вікна – усі 150 замінили нещодавно завдяки організації Міжнародний корпус.
Вікна – це не єдина співпраця з організацією. Торік вона передала генератор на 150 кВт, який здатен “заживити” всю лікарню. До того заклад отримав від інших спонсорів два менш потужні генератори. Від GIZ надали павер банки всім лікарям та один потужний, який впродовж тижня може забезпечити роботу адмін крила.
“GIZ нам дуже потужно допоміг із обладнанням. Багато чого дали для паліативного відділення: постільну білизну, підйомники для тяжкохворих, багатофункціональні ліжка, коляски, ходунки, засоби гігієни, інші витратні матеріали. Також велику підтримку надали гінекологічному кабінету: кольоровий принтер, портативний апарат УЗД, високочастотної хірургії. А крісло для жінок з особливими потребами лікарня придбала сама. Воно коштувало 70 тис. грн”, – говорить Ольга Павленко.
Найдорожча власна покупка лікарні – іспанський рентген-апарат за понад 3 млн грн.
“З того часу, як ми маємо свої гроші, тут нарешті почалися зміни. Аби заощаджувати електроенергію, встановили економне освітлення. Свого часу зробили косметичний ремонт всередині і замінили старі меблі. Маємо сучасні лабораторії. Але я вам так скажу: у будь-якому закладі, в громаді має бути керівник, який зацікавлений у розвитку. Ніхто вам сам на тарілочці нічого не принесе. Тому, я вважаю, це все заслуга команд”, – каже Павленко.
Наразі заклад потребує утоплення та модернізації приміщення, тому команда шукає можливості реалізувати ці замисли.
Щоб зекономити, розібрали стару дерев’яну будівлю і опалювали нею школу
Школа в селі Горбів – ще один приклад раціонального управління закладом. Тут навчається 121 дитина з трьох сіл. Інна Кирик очолила школу з початком повномасштабної війни, коли попередній директор пішов до війська. Жінка творчо підійшла до роботи: уся школа в малюнках, орнаментах, фотографіях. На подвір’ї облаштували розкішний квітник, на черзі – решта території з садом на 6,5 га.
“Усе почалося з того, що голова громади розіслала директорам шкіл листи з пропозицією подати проєкти озеленення школи. Так сталося, що ми перемогли. Але це був лише початок”, – посміхається Інна Кирик.
Паралельно директорка розіслала сотню листів розсадникам, магазинам, агромаркетам з проханням допомогти з озелененням сільської школи. Тоді відгукнулося кілька людей, які безоплатно передали саджанці хвойних, троянд, барбарисів, тюльпанів тощо на сотні тисяч гривень.
Взагалі, коли керівник раціонально підходить до бюджету і розуміє, що він може заощадити на витратах і спрямувати кошти на розвиток закладу, то часом виникають креативні ідеї економії. Школу в Горбові побудували у 80-х роках XX ст., тому опалюють твердим паливом. Торік, аби зекономити, директорка ініціювала розбір старої дерев’яної школи, яка стоїть на подвір’ї, вже кілька років як списана за балансу і до того ж була в аварійному стані. Заощаджені на опаленні кошти вклали у впорядкування школи.
Ще один приклад нестандартного підходу до вирішення питань – ремонт частини укриття за… 40 тис. грн. Роботу зробив кочегар, який знається на ремонті.
Цю частину укриття відремонтують за кошти DECIDE. Фото: Джерело: Наталія Найдюк
“Більша частина грошей пішла на вирівнювання стін та заливку підлоги. Зараз ми виграли грант від DECIDE на облаштування решти укриття. Він передбачає співфінансування: 1,5 млн з місцевого бюджету, 2,5 млн гроші донорів”, – говорить очільниця школи.
Приклад Куликівської громади показує, що навіть з дуже обмеженим бюджетом можна розвиватися. Головне – не боятися та не зупинятися перед труднощами.
Авторка: Наталія Найдюк
***
Цю статтю опубліковано в рамках кампанії «Голос громад», яка є частиною Програми для України з розширення прав і можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку «U-LEAD з Європою», що спільно фінансується ЄС та його державами-членами Німеччиною, Польщею, Швецією, Данією, Естонією та Словенією для підтримки України на її шляху до зміцнення місцевого самоврядування. U-LEAD сприяє прозорому, підзвітному та багаторівневому управлінню в Україні, яке відповідає на потреби громадян, та розширює можливості громад.
