Миколу Колесникова і нині добрим словом згадують на Корюківщині, особливо в Домашлині, Олександрівці, Перелюбі, де він працював на керівних посадах місцевих колгоспів, та Корюківці, де очолював райуправління сільського господарства та продовольства. Про те, яким був життєвий шлях талановитого керівника та яким його пам`ятають аграрії Корюківщини.
Микола Іванович Колесников народився 9 лютого 1954 року в робітничо-селянській сім'ї в селі Творишино Брянської області. Його мама — уродженка Полтавщини, закінчивши м’ясо-молочний технікум, по розподілу потрапила в це село і працювала бухгалтером. Тут вона зустріла його батька, котрий після війни та поранення працював водієм на заводі. Їх син захопився футболом, тож і окрім купленого м’яча, батьки «виписали» йому всі друковані видання того часу про спорт. Захопила фотографія — йому придбали кращий на той момент фотоапарат. І син виправдовував батьківські надії: добре вчився, займався спортом, був дбайливим і уважним до своїх батьків.
Микола Колесников із сестрою й батькамиФото: Надане рідними М. Колесникова
По закінченні школи в 1971 році Микола Іванович вступив до Полтавського сільгоспінституту на факультет зоотехніки, продовжуючи традиції предків, життя яких було пов’язане з сільським господарством. Його дідусь по материнській лінії після війни очолював колгосп і з дитинства був його наставником і близьким другом.
У 1976 році по закінченні інституту Миколу Івановича розподілили у Корюківський район, де він обійняв посаду головного зоотехніка в колгоспі села Домашлин. Після служби в армії працював спочатку головним зоотехніком, а потім заступником голови колгоспу «Україна» в селі Олександрівка.
Його організаторські здібності, ставлення до роботи та професійні знання помітили, і вже 1982 року його призначають головою колгоспу «Зоря» в селі Перелюб. А 1985 року обирають головою Олександрівського колгоспу «Україна».

З 1995 по 2001 рік Микола Іванович очолював Корюківське управління сільського господарства та продовольства, поєднуючи цю роботу з посадою першого заступника голови райдержадміністрації. У 2002-му його призначають на посаду заступника начальника Чернігівського обласного управління сільського господарства. В цьому управлінні, до виходу на пенсію, він пропрацював 13 років на керівних посадах.
У своїй роботі разом із високим професійним рівнем, він відрізнявся глибоким розумінням технологічних й економічних процесів у сільськогосподарській галузі в цілому та в усіх напрямах її складових. Умів знаходити найбільш ефективні способи керівництва, мав особливі здібності організовувати та вести за собою людей.
Вийшовши на пенсію, він продовжував брати активну участь в громадському та політичному житті суспільства, ділячись своїми знаннями й досвідом в організації та діяльності Аграрної партії України. Сподівався, що ця політична сила зможе допомогти розвиватися та вдосконалюватися галузі, якій було присвячене його професійне життя.
Поряд з ним по життю йшла його сім’я, створена з однокурсницею Оленою Володимирівною. Підростали дві дочки Марина та Вікторія, а потім дарували радість, енергію й натхнення онуки Кирило та Андрій. Він мужньо й терпляче долав усі страждання, які йому принесла важка невиліковна хвороба. Без відчаю, наполегливо боровся з нею за життя й майбутнє. Але недуга виявилася сильнішою.
Життєвий шлях Миколи Колесникова обірвався 27 жовтня 2023 року.


