Добро окриляє насамперед того, хто його робить, бо це - енергія, яка повертається. У своїх читачів із Корюківської та Холминської громад ми запитали, чи доводилося їм волонтерити і для кого.
Юлія Комач, в.о. директора Центру надання соціальних послуг Холминської селищної ради:
— Удома зі своїми синами, яким 11 і 8 років, виготовляємо окопні свічки. Потім передаємо їх нашому місцевому волонтерському центру, де знають, куди відправляти. Уночі в’яжу теплі шкарпетки воїнам, готую різні смаколики, випічку. Тобто, долучаюся до спільної справи так само, як і більшість людей у нашій громаді.
Смаколики для військових від Юлії КомачФото: Надане Юлією Комач
Посада теж зобов’язує постійно допомагати різним верствам населення, котрі цього потребують. Наприклад, 16-м родинам ВПО з Донеччини, Луганщини, Херсонщини, у яких виховуються 46 дітей, надаємо продуктові набори, засоби особистої гігієни, постіль.
Маємо свій банк одягу, тож за потреби забезпечуємо необхідними речами. Не залишаємо поза увагою і 69 багатодітних родин та інших мешканців.
Віра Рябченко, завідувачка ДНЗ №1 «Дельфін»:
— Не лише цьогоріч, а з початку війни наш колектив увів таку традицію — допомагати військовим. Кожного місяця для цього ми збираємо кошти, хто скільки може. У першу чергу підтримуємо рідних наших колег, які служать — чоловіків, братів, синів, родичів.
Але завжди відгукуємося й на інші ініціативи, зокрема, відділу освіти, культури, молоді та спорту міської ради. Особисто я вважаю це просто необхідною справою під час війни, тому допомагала й допомагатиму.
Дуже пораділа, коли дізналася з новин, що 6 грудня, на День ЗСУ та святого Миколая, протягом лише одного дня українці зібрали для військових рекордно велику суму.
Петро Єрмоленко, пенсіонер, с. Стопилка:
— Ми з дружиною живемо у віддаленому від міста, маленькому населеному пункті, який вже можна сміливо називати хутором. Коли приїхала поштова машина й привезла нам пенсію, працівники виїзного відділення запропонували допомогти коштами ЗСУ.
Вважаю, що кожен може і повинен допомагати військовим: хтось із маленької пенсії, а хтось і з великої зарплатні. Можливості різні в кожного, але бажання повинне бути спільним.
Дуже хочу, щоб мій невеликий внесок, від діда Петра, пішов на придбання дронів, про які зараз усі говорять, чи іншого озброєння, якого дуже потребують наші захисники.
