Протягом двох місяців ми розповідали про те, як у Мені реалізується грантовий проєкт по створенню відновлювального лікувально-реабілітаційного центру на базі Менської міської лікарні. І ось він завершився. Поговорили з начальником відділу економічного розвитку та інвестицій Менської міської ради, членом громадської організації «ДІМ» («Добрі ініціативи Менщини») Сергієм Скороходом про те, як проєкт втілювали в життя.
– Як виникла ідея проєкту?
– Проєкт фінансувався міжнародним фондом ПРООН за сприяння уряду Японії «Створення відновлювального лікувально-реабілітаційного центру на базі Менської міської лікарні».
Відділ економічного розвитку та інвестицій Менської міської ради на одному з майданчиків знайшли пропозицію на заповнення грантової заявки і вирішили спробувати. Однією з вимог донорів було те, що проєкт має бути реалізований не владними органами, а громадською організацією. Ні міська рада, ні будь-яка інша установа не могли подати заявку. Проєкт реалізований громадською організацією «ДІМ» («Добрі ініціативи Менщини»), членом якої я є.
Чому вирішили подати на цей проєкт? Тема реабілітації є надважливою для всіх громад України. Ми враховували і те, що в Менській міській лікарні є реабілітаційне відділення, яке завдяки проєкту можна підсилити обладнанням. Тому при формуванні заявки тісно співпрацювали з генеральним директором лікарні Григорієм Разнованом, який, виходячи із грантового бюджету, надав перелік обладнання, котре потрібне лікарі.
– Наскільки прозоро відбувалося придбання цього обладнання?
– Сьогодні багато грантових проєктів реалізуються через громадські організації. Бо донорські фонди вважають, що саме громадські організації є досить прозорими у витрачанні коштів, а донорам легше контролювати витрати.
– Проєкт передбачав лише покращення матеріальної бази лікарні?
– Ні. Умови передбачали проведення серій навчань та тренінгів. Близько тисячі мешканців нашої громади пройшли навчання з різних напрямків. Тематику ми також формували ще на етапі розробки проєкту. При цьому виходили з огляду на те, що актуальне сьогодні: відновлення психологічного здоров’я; налагодження стосунків в родинах, де є військові; арттерапія; надання першої домедичної допомоги. З огляду на це вже потім почали пошук тренерів. Ними стали чернігівські фахівці з домедичної підготовки, сімейні психологи, місцеві фахівці з міського центру соціальних служб.
– Тренінги проводили лише для тих, хто потребував реабілітації?
– Ми зважали на те, щоб ті, хто відвідує такі навчання, могли не лише для себе використати отримані навички, а й навчити інших. Наприклад, навчання з першої домедичної допомоги пройшли близько 80% педагогічних працівників. Сподіваюся, що кожен з них навчить цьому своїх вихованців.
Це дуже важливо, адже наші освітяни мають уміти і надати медичну допомогу, і навчити учнів робити це. Щоб залучити якомога більше учасників, ці заняття відбувалися протягом двох місяців, переважно у вихідні дні.
Також важливою є турбота про психологічний стан. Серія тренінгів була спрямована на те, щоб навчити тих, хто в майбутньому буде працювати з військовими. Чернігівська психологиня Яніна Василенко займалася удосконаленням умінь наших місцевих психологів з міського центру соціальних служб, закладів освіти, медичних працівників, яким доведеться працювати з військовими. Зокрема вона розповідала про те, як зустрічати їх з війни, як спілкуватися.
Арттерапією захоплював учасників тренінгів гончар Олег Луцук.
Наймолодшими учасниками стали діти – учні 6–7 класів. Дівчата побували в усіх школах громади, говорили з дітьми про те, як отримати психологічне розвантаження, як вести себе під час сигналу повітряної тривоги.
Відео Олексія ПРИЩЕПИ
– Чи була реакція учасників на ці заходи?
– Так. Вважаю, що тренінги пройшли на високому рівні. За відгуками тих, хто став їх учасниками, вони всім сподобалися.
Це був крутий проєкт. Він став корисним для усіх – організаторів, тренерів, відвідувачів. Для мене особисто був повчальним. Тому що організовувати, домовлятися і узгоджувати – все це потребувало певних зусиль. Результатом є не лише придбання для лікарні медичного обладнання, а й просвітницькі заходи. Багато хто зміг оволодіти необхідними знаннями та навичками.
– У чому унікальність проєкту?
– З усіх громад Чернігівської області пакет по реабілітації від НСЗУ, крім Чернігова, мають лікарні лише в Мені, Ніжині та Ічні. Ми значно підсилили матеріально-технічну базу нашої лікарні, враховуючи, що такий реабілітаційний центр – один на півночі Чернігівщини. Сподіваємося, що його послугами зможуть користуватися жителі сусідніх громад.
Також хотів би зазначити, що тренінги, які проводилися протягом двох місяців, були безкоштовними для мешканців нашої громади. Зазвичай, поза рамками проєкту, подібні заходи є платними. Тобто люди платять гроші за психологічні консультації, сеанси арттерапії тощо.
