Минулої суботи, 24 лютого, Менська громада провела в останній путь Двох своїх Захисників - Володимира Максименка з Осьмаків та Олександра Максименка з Мени
Володимир Максименко народився 11 листопада 1974 року в селі Дубрівка Ушнянської сільської ради Менського району. Навчався в місцевій школі. Після закінчення вступив до Сосницького ПТУ, де здобув професію тракториста-машиніста.
З 1992 по 1994 роки служив у десантно-штурмових військах Збройних сил України. Після армії працював у місцевому господарстві трактористом.
Невдовзі сім’я переїхала до Осьмаків. Після розпаду колгоспу змушений був поїхати на заробітки. Коли повернувся, з успіхом зайнявся веденням особистого селянського господарства. Мав дружину і трьох дітей: сина та двох доньок.
Мобілізований до лав ЗСУ 16 серпня 2023 року. У званні солдата проходив службу кулеметником.
17 лютого 2024 року біля населеного пункту Білогорівка Северодонецького району Луганської області загинув внаслідок мінометного обстрілу.
Поховали Володимира на місцевому кладовищі в селі Осьмаки.
Олександр Максименко народився 22 лютого 1977 року в Мені. Навчався в Менській школі імені Шевченка. Після закінчення опанував професію водія. Працював охоронником у СК «Авангард». З 1995 по 1996 роки проходив строкову службу у лавах Збройних сил України. Після армії працював у Мені на деревообробному підприємстві. Був одружений, мав дітей – сина та доньку.
Призваний по мобілізації 18 січня 2023 року. Після навчання потрапив на авдіївський напрямок, де служив лінійним наглядачем.
Трагічним днем для нашого Захисника, для всіх, хто знав Олександра, і для всієї громади 15 лютого 2024 року. Цього дня поблизу Костянтинівки Покровського району Донецької області він загинув під час виконання обов’язку військової служби при захисті Батьківщини. Двічі нагороджений відзнаками головнокомандувача ЗСУ.
Поховали Олександра на кладовищі в Мені.
