Уранці 17 квітня ворог тричі вдарив ракетами по готелю в обласному центрі, що не працює і розташований навпроти Чернігівської районної лікарні. Є вбиті й поранені. Жінка з Корюківки у цей момент проїжджала біля епіцентру подій і розповіла, що бачила.
Свідок подій
Три ворожі крилаті ракети» Іскандер» поцілили в будівлю непрацюючого чернігівського готелю, який називають «профспілковим», приблизно о дев’ятій ранку. І саме в той час 51-річна корюківчанка Світлана Гончаренко їхала тролейбусом у бік епіцентру подій.
Світлана сіла у маршрутку в Корюківці о 7-й ранку. Їй треба було виходити біля готелю «Україна», та випадково вона вийшла біля діагностичного центру. До трагічних подій було хвилин 10-15. Ніщо не пророкувало біду. Жінка пройшла трохи уперед, потім зупинився тролейбус, номера якого не пам’ятає, але на табличці побачила «вокзал». Саме туди й треба було їхати. Зайшла. У салоні перебувало небагато людей, вона розмістилася ближче до водія. Раптом усі почули гучний удар.
Задня частина тролейбуса підскочила, скло у вікнах задзижчало, проте не повилітало. Світлана озирнулася назад і побачила, що пасажири, котрі перебували у хвості, лежать на підлозі. Ніхто нічого не зрозумів. Один чоловік голосно прокоментував: «Мабуть, колесо лопнуло». Тролейбус на мить призупинився й рушив далі. Та не встигли люди отямитися, як пролунав ще один удар. Уже стало зрозуміло, що це обстріл. Водій зупинив транспорт, усі поспіхом повибігали. І в цей час пролунав третій удар.
— Хтось устиг впасти під паркан, хтось прямо на дорозі, — розповідає Світлана Григорівна. — Злякалися страшенно. Якби ракета трохи не долетіла до цілі й пішла у наш бік, тоді б точно ніхто не вижив би. З місця влучання валив густий дим. Навколо було чути сирени машин швидкої допомоги. Піднявшись із землі, на тремтячих ногах я пішла шукати, чим можна доїхати до «України». Того дня всі тільки й говорили про обстріл, жертв, поранених. Не змовкали телефони. Люди дзвонили рідним, які могли бути поруч з епіцентром подій. Мене теж розшукували рідні. На щастія, вдалося врятуватися. Але дуже шкода постраждалих. І невимовно болить за вбитих.
Наслідки трагедії
Того тривожного дня, 17 квітня, вся Україна переживала за Чернігів. Унаслідок російської ракетної атаки по обласному центру, було пряме влучання в будівлю готелю, пошкоджено кілька поверхів прибудови до неї. Під завалами опинилися люди. Пошуково-рятувальна операція тривала 17 і 18 квітня.
За інформацією Чернігівської обласної військової адміністрації, рашисти вбили вісімнадцять людей і поранили — 89, з яких — четверо дітей. Пошкоджень зазнали 28 багатоповерхівок і понад 500 квартир. У місті розгорнули пункти видачі їжі, подбали про відселення потерпілих. За будівлею університету «Чернігівська політехніка», в парку, поліція встановила намет і збирала заяви людей. Також було організовано пункт видачі будівельних матеріалів, які необхідні для першочергових відновлювальних робіт. Деякий час у районі прильоту ракет не було електрики та газу, пізніше постачання відновили.
За процесуального керівництва Чернігівської обласної прокуратури розпочали досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом порушення законів і звичаїв війни, поєднаного з умисним вбивством (ч. 2 ст. 438 КК України). У четвер 18 квітня у Чернігові був День жалоби за загиблими внаслідок ракетного удару рф.
