Нещодавно 15 журналістів із Кіровоградської, Запорізької, Тернопільської, Харківської, Миколаївської та Чернігівської областей відвідали дві громади Чернівецької області. Дводенний престур для них організував Український кризовий медіацентр у межах Програми USAID DOBRE. Про які цікаві проєкти дізналися, з ким познайомилися та чим вразили гори й тамтешні мешканці.
День перший: секрети успіху Вижниці
Вижницька міська громада вважається воротами Буковинських Карпат, малою батьківщиною українського естрадного співака Назарія Яремчука, міститься за 30 км від кордону з Румунією. Саме місто Вижниця, що розташоване на березі річки Черемош, має багату давню історію, пишається унікальною гірською природою та приваблює туристів лікувальними соляними грязями, мінеральною водою «Нафтуся», цілющим чистим повітрям.
Журналістів радо зустрів харизматичний міський голова Олексій Чепіль. Він розповів, що їхня гірська громада є однією з найбільших на Буковині, де в десяти населених пунктах проживає до 20 тисяч людей.
Олексій Чепіль
Міський бюджет складає приблизно 200 млн грн. Як для міста та шести старостатів зі своєю інфраструктурою, це небагато. Хоча за доходами, Вижницька міськрада є третьою в Чернівецькій області. Мають приблизно 80 осередків зеленого туризму, та великих доходів від туристичного збору не отримують.
Це гірська місцевість, тому мешканці мають право на 25% доплату до пенсії й зарплати. Усім бюджетникам місто сплачує ці кошти, розповів голова, натомість з бізнесом у цьому плані складніше.
З початку повномасштабної війни громада прийняла багато переселенців. Було, що розміщували й до десяти тисяч людей. Зараз постійно проживає до трьох тисяч переміщених осіб, але ще є чимало охочих до них перебратися. Облаштували три місця колективного проживання переселенців. Людям, що вимушені втікати від війни, дуже допомагають різні міжнародні фонди, особливо харчами.
Переселенців намагаються забезпечити роботою, і охочих чимало. У громаді функціонує реабілітаційний центр для військовослужбовців, і цим дуже пишаються, бо щиро прагнуть робити свій внесок у нашу перемогу. Запрацювали на їхній території також 12 релокованих підприємств. А є переселенці, котрі організували бізнес з нуля.
Громада готує та подає цікаві проєкти, тому й була залучена до Програми USAID DOBRE. За її підтримки вдалося багато чого, зокрема, модернізувати мережу освітлення — встановити систему автоматичного управління вуличним освітленням, яка дозволяє швидко його ремонтувати й економити бюджетні кошти.
Також спільними зусиллями оновлюють систему водопостачання, щоб покращити якість води та зменшити аварійність у мережах. Від Програми отримали сучасний екскаватор-навантажувач, який коштує 60 тис. доларів, та десятиметрову вежу для обслуговування вуличного освітлення (50 тис. дол.).
Встановили нові помпи та запустили додаткову свердловину. Облаштували меблями й комп’ютерною технікою молодіжний простір «Carpathian Gate». Почали реконструювати територію Вічового майдану, де можна буде проводити різноманітні заходи, фестивалі, ярмарки й просто відпочивати.
На реалізацію проєкту з надання медичної допомоги місцевому населенню п’яти громад-сусідів Вижницька громада отримала портативний апарат ультразвукової діагностики вартістю сто тисяч доларів. Партнером у цьому проєкті в них була Усть-Путильська громада.
На конкурсній основі обрали гендиректора. Журналісти побували у сучасній, побудованій 2018 року державним коштом лікарській амбулаторії. Там сім сімейних лікарів обслуговують 6 тис. населення. Тепер вона стає структурним підрозділом Вижницької лікарні. І міський голова, і новий керівник переконані, що, об’єднавши установи, буде більше відповідальності та порядку.
У громаді, де досить високий рівень безробіття, намагаються всіляко підтримувати бізнес. Нам показали два форелеві господарства, які започаткували військові-ветерани за підтримки Проєкту #PEARL Global Communities.
Журналісти на форелевій фермі
Молоді чоловіки, Михайло Головач і Микола Смука, що мешкають у селі Мілієве, повернулися зі служби та вже мають власні родини, вирішили вирощувати форель. Для цього на обійстях батьків, які розташовані біля невеличкої річечки, котра впадає у Черемош, викопали по кілька басейнів. Написали проєкти, й міжнародні донори виділили кошти на необхідне обладнання.
Михайло Головач
Робота в них непроста. Потрібно забезпечувати постійне постачання свіжої, наповненої киснем, води в басейни з дорослою рибою та мальком, які не замерзають навіть узимку. Для цього цілодобово працюють свердловини, аератори, а при потребі — генератори.
Частину риби продають живою вагою, по 200 грн за кілограм. Навчилися також засолювати ікру та коптити тушки. Загалом 3-4-кілограмова рибина росте два роки. Скільки електрики для цього треба! Годують спеціальними сухими кормами, що привозять з Польщі. Там же беруть малька.
Регулярно дезінфікують воду, обробляють рибу. Хлопці кажуть, що мало інформації в Інтернеті про те, як утримувати форелеву ферму. Доводиться здебільшого вчитися на власних помилках. Та вони задоволені, що є робота. Бо в селі, де на землі, схожій на камінь, мало що родить, на прожиття не надбаєш.
Микола Смука
Чимало членів родин заробляють копійку за кордоном. Їхні будинки одразу видно — сучасні, великі, з гарно впорядкованою територією. Місцеві розповіли, що в багатьох по 15 соток малини. Приймають ягоди заготівельники. Торік — дешево брали, по 18 гривень за кіло, а цього року ціну підняли до 40-50 грн.
Справжньою гордістю громади є місцевий коледж прикладного мистецтва й дизайну. Там здобувають освіту багато місцевих талановитих хлопців і дівчат. Нам пощастило відвідати музей коледжу, де виставлені роботи студентів. Це вишивки й різьблені дерев’яні шедеври, ковані вироби та пошиті речі, витончені прикраси. Дух перехоплювало від побаченого, адже які талановиті в нас люди!
На обід нашу делегацію повезли в гори, в садибу «Заманушка», що в селі Багна. Її хазяйка Наталія Вятковська вразила своєю гостинністю, вродою, веселою вдачею, смачними національними стравами та запальними коломийками у власному виконанні. Того дня в неї був день народження. А тут стільки гостей! І клопотів!
Багато гостей завітало того дня в "Заманушку"
Але все вийшло пречудово й дуже смачно! Шкода тільки, що немає світла в садибі. Господиня каже, що не стала «домовлятися» з місцевими постачальниками електроенергії, тож приїхали й відрізали їй електрику. Отакої!
А загалом у садибі є гарний і просторий будинок для гостей, де можуть оселитися та добре відпочити хоч три родини. Природа там незаймана, лікує навіть повітря й колодязна гірська вода. Господарі в «Заманушці» мешкають з ранньої весни та до пізньої осені. А зимують у Вижниці.
День другий: на гостини в Усть-Путильську громаду
Це сільська громада з центром у селі Розтоки, якою керує чарівна Марія Ілюк. Жінка свого часу займалася власним бізнесом, а потім присвятила себе самоврядуванню, про що ніколи не пошкодувала. Громада налічує п’ять тисяч жителів, які проживають у 13 населених пунктах, що належать до трьох старостинських округів.
Браян Кемпил, керівник Програми ДОБРЕ, та голова громади Марія Ілюк
Вона особисто супроводжувала гостей по всіх локаціях, багато розповідала, відповідала на численні запитання. Розташована серед карпатських гір, Усть-Путильська громада просто не може не бути туристичною, тому цьому напряму діяльності влада приділяє особливу увагу.
У селі Підзахаричі працює музей етнографії та краєзнавства Гуцульщини, де представлені предмети старовини, писанкарства, різьбярства, вишивки, а також інших народних ремесел. А торік на хуторі Горби відкрили музей-криївку на честь полеглих героїв УПА.
Журналістам розповідали про те, як у тамтешніх місцях проживали гуцули. Вони мешкали далеко в горах, займалися натуральним господарством і зрідка спускалися, щоби погуляти на весіллі, відзначити церковне свято чи провести в останню путь земляків.
Люди гір завжди багато працювали, а у вільні години займалися народною творчістю. І сьогодні на Гуцульщині, до якої входять Чернівецька, Івано-Франківська та Закарпатська області, не втрачені давні традиції. Щедрими дарами природи зустрічали гостей у Підзахаричівській гімназії — повні кошики яблук, слив, груш, винограду, персиків.
Гостинні гуцули
Директорка гімназії Фрозіна Томюк, закохана в історію рідного краю, повідала багато цікавого. Господарі показали, як з допомогою Програми ДОБРЕ облаштували простір перед навчальним закладом. Там, де раніше були не надто привабливі клумби, тепер сучасні спортивні й ігрові майданчики, дитячі розваги.
У цьому селі за підтримки ДОБРЕ нещодавно запрацювала пекарня. Була колись у селі пошта, яку з часом занедбали. Тож місцева підприємиця, депутатка сільради Тетяна Вицега власним коштом відремонтувала приміщення, а Програма ДОБРЕ придбала сучасне обладнання, меблі тощо.
Тепер у селі завжди своя смачна випічка, є місце, де можна відпочити й поспілкуватися. А страви, які готують у новому закладі, справді дуже смачні. Окрім традиційного хліба, круасанів, булочок, пряників, там виготовляють автентичний продукт — «гуцульський книш». Пекарня стала місцем проведення майстер-класів для учнів і молоді, які хочуть здобути навички для подальшої професійної діяльності.
Тетяна Вицега, власниця перкарні
Далі наша дорога пролягла у село Розтоки. Там ми відвідали опорний заклад освіти — ліцей, де навчається 292 учні. Завдячуючи Програмі ДОБРЕ, на його подвір’ї спершу встановили ігровий майданчик для молодших школяриків, а потім облаштували спортивні зони з тренажерами та іншим сучасним обладнанням.
Побували у молодіжному центрі «Перехрестя ідей». Ним також опікується ДОБРЕ. Місцева влада, згуртувавши тамтешніх жителів і бізнесменів, для молодіжного простору відремонтувала частину приміщення сільського клубу, яке колись було майже знищене під час пожежі. А вже закордонні донори надали необхідне обладнання та меблі.
У селі Мариничі нам показали новеньку швейну майстерню з вишивальним обладнанням, яка теж з’явилася за підтримки ДОБРЕ. Поруч з нею — дитячий майданчик, про який також подбали донори. У майстерні зараз дві працівниці, виконують за оплату замовлення місцевих людей, вчать кроїти, шити й навіть вишивати охочих. Також за певну оплату обладнанням можуть користуватися люди, котрі займаються швейним бізнесом.
На завершення гостей повезли ще вище в гори, де під землею облаштували оригінальний музей -криївку на честь полеглих героїх УПА. Дуже цікавою й пізнавальною була екскурсія.
Участь у престурі брав керівник Програми USAID DOBRE Браян Кемпл. Його дуже вразила Гуцульщина, неповторні гори, гостинні люди, яким він із радістю готовий допомагати й надалі.
Він сказав: «Для нас дуже важливо, щоб успішний досвід громад переймали території, які не є нашими партнерами. І в цьому нам допомагають журналісти — учасники престуру, вони розповідають у своїх ЗМІ про успіхи наших громад-партнерок. Ми також раді, що журналісти зі східних, північних та центральних областей, які беруть участь у престурі, мали можливість попрацювати у більш безпечних умовах».
