Завдяки небайдужим жителям Березни вдалося розшукати братську могилу і встановити імена шести з дванадцяти цивільних березнянців, які загинули в останній день фашистської окупації. Ще у травні, напередодні Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, місцева активістка, відома на Чернігівщині краєзнавиця та майстриня Марія Шевченко разом з групою підтримки поставили за мету до цьогорічного 19 вересня (Дня визволення Березни від німецько-фашистських загарбників) обов’язково дізнатися імена решти людей, які поховані в тій могилі. Вони створили ініціативну групу, яка розробила план подальших дій. Визначальним у ньому було те, щоб у підсумку встановити пам’ятник на могилі, а надалі – вшановувати пам’ять загиблих. І ось частину шляху пройдено
Трагедія у світлий день звільнення
19 вересня 1943 року ближче до полудня березнянці почали збиратися в центрі містечка, щоб відсвяткувати звільнення від нацистських окупантів. Та озвірілий ворог вирішив, мабуть востаннє, помститись і двома-трьома нальотами здійснив бомбардування. Тоді зчинилось справжнє пекло. Загинуло багато мирних жителів Березни, серед них – діти.
Це вже згодом вцілілі очевидці казали, що загалом було 30-50 літаків. Ховались хто де міг. І хоч бомбили переважно центр, але дісталось і околицям. В одному з погребів тоді загинуло 12 осіб, з яких щонайменше чотири дитини. На тому місці після війни існувала могила, але з роками про неї стали забувати, оскільки розміщена вона на території приватного господарства.
Активісти встановили імена шістьох загиблих і відновили могилу. Мітинг пам’яті за загиблими відбувся 19 вересня, у День визволення Березни від німецько-фашистських загарбників. На ньому зібралися всі, хто долучився до справи. Лунали спогади про ті трагічні події. Усі присутні схилили голови у хвилині мовчання, гуртом заспівали гімн, поклали квіти, спробували «бублики василькові».
Один з кущів калини посадила біля могили і Марія Шевченко
Пам’ятати, щоб не допустити минулих помилок
Священник ПЦУ, капелан, настоятель храму Пресвятої Богородиці у селі Дягова отець Віталій (Тихомиров) освятив відновлену братську могилу і виголосив проповідь:
– Ми не маємо права забувати ані мирних жителів, які постраждали, ані військових, які віддали свої життя. Ми не маємо права забувати минулого, щоб знову не вступати в ті самі парадокси історії. Якщо ми тільки забудемо, то знову прийдуть якісь фашисти і будуть знову все знищувати. Ми не повинні забувати і мусимо сказати рішуче «ні»: ні – фашизму, ні – фашизму ніякому: ані німецькому, ані російському, і навіть українському. Бо у фашизму немає нації. Він не має символів, а ті з них, які були, можуть не повторюватися. Сам фашизм у своїй вбивчій сутності не терпить інакших – тих, хто думає по-іншому, тих, хто хоче жити інакше, тих, хто ідентифікує себе як інакшого – він хоче, щоб усі були однакові. Сьогодні, наприклад, московія хоче, щоб усі були московитами, але ми кажемо «ні!», бо хочемо бути українцями. Саме через власну ідентифікацію ми і страждаємо. Тому, брати і сестри, пам’ятаймо, що дар життя – це божественний дар, який має бути усвідомленим, мати мету, ідеї. Його не можна зруйнувати, а тому не вдасться це ніякій темній силі.
Марія Шевченко висловлює слова вдячності всім, хто прямо чи опосередковано був причетним до відновлення поховання: голові Березнянської селищної ради Володимиру Павленку, керівникам структурних підрозділів Інні Глухенькій, Наталії Трепач, Надії Янчук, заступнику голови Чернігівської районної ради Василю Леоненку, жителям Березни Світлані Вертилецькій, Розалії Корбач, Віталію Заіку, Михайлу Баклажку, Валентині Басанко, Галині Мозговій, Леоніду Мозговому, Тетяні Шумній.
– У цій братській могилі поховані і двоюрідний дід мого чоловіка Сидор Васильков та його донечка, дванадцятирічна Аллочка, – розповідає Марія Шевченко. – На жаль, половина імен так і залишаються невідомими, тому ми не зупиняємося і продовжуємо розслідування тих трагічних подій. До сьогодні ж нам удалося відновити цю братську могилу. Звісно, що ще не все довели до логічного завершення – її треба обкласти плиткою. Але головне – установили і освятили на могилі козацький хрест. Отже, душі упокоєні. Хай спочивають у спокої!
Пані Марія також подякувала працівникам, вихованцям та директорці Березнянського навчально-реабілітаційного центру Євгенії Бурковській, які взяли шефство над похованням і будуть його доглядати. Завдяки зусиллями дорослих і дітей того дня біля могили посадили калину, а у переддень Дня козацтва – 12 дубків (за кількістю тих, хто загинув).
У переддень Покрова Пресвятої Богородиці, Дня козацтва, Дня захисників та захисниць України біля братської могили Другої світової було учасники мітингу висадили 12 дубочків - ще одного зеленого символу Березни
Пошуки тривають
Пошукова робота березнянських активістів на цьому не завершилась. Крім того, що вони продовжують з’ясовувати імена ще шістьох осіб, загиблих у погребі в останній день окупації, їм вдалося дізнатися ще про один трагічний випадок 80-річної давнини: на подвір'ї, де сьогодні мешкає подружжя Михайла та Світлани Баклажків, колись розташовувалася розкішна будівля, де розміщувався так званий Дім оборони. Як пригадує уродженець Березни Валентин Ральченко, у роки окупації в цій будівлі німці зберігали зерно. Напередодні вересневих подій 1943 року вони підпалили цей та інші будинки, розташовані поруч. Залишки обгорілого зерна довго зберігалися в землі. Коли Михайло Баклажко став зводити власний будинок, то наткнувся на цей майже метровий шар зерна. Тоді не надав тій знахідці належної уваги, а сьогодні немає часу провести додаткові розкопки.
Усі роботи по упорядкуванню могили провели спільними зусиллями. Так, наприклад, козацький хрест на братській могилі Другої світової - це перший козацький хрест у Березні. Його змоделював Олександр Шевченко. Зварював хрест житель Березни В.Коршунов і роботу виконав дуже якісно. Марія Шевченко виготовила табличку. Каже, що поки що тимчасову, бо має надію відшукати імена ще шістьох похованих у цій могилі. Селищна рада долучилася до прибирання території, а безпосередні роботи по відновленню могили вдалося зробити за допомогою працівників Березнянського НРЦ
