Що ви знаєте про квадробінг і його прихильників? Чи доводилося бачити квадроберів наживо? Як реагувати, якщо ваша дитина заявить: «Я – квадробер»? Говоримо про нове хобі, субкультуру серед дітей та молоді, яка шириться Україною. Що про неї думають діти та батьки в Корюківці та як це явище пояснює психолог.
Квадробінг, квадробери, квадробобери
Якщо ви десь побачили людину (частіше дитину чи підлітка) у масці кота, собаки, бобра тощо, з хвостом та вушками, пересувається на чотирьох, імітує поведінку та звуки тварини, - перед вами квадробер (або квадробобер).
ілюстративне
Квадробінг, як відомо з відкритих джерел, це неофіційний спорт, така собі аеробіка на чотирьох кінцівках, яка прийшла до нас у 2000-х роках із Японії від місцевого спортсмена Кенічі Іто. Цей чоловік у шкільні роки відчув на собі булінг з боку ровесників через нетипову зовнішність – багато дітей дражнили його «мавпою».
Але хлопець у відповідь почав вивчати поведінку та рухи мавп, навчився досить швидко бігати на чотирьох кінцівках і навіть потрапив до Книги рекордів Гіннесса у 2008-му, здолавши так стометрівку за 18,58 с. Елементи квадробінгу підхопили фітнес-тренери. А згодом молодь зробила його своєю субкультурою. Декілька років тому це явище дійшло до України.
Що ви знаєте про квадроберів
З таким запитанням ми звернулися до мешканців міста, батьків і підлітків у Корюківці. А також поцікавилися, чи зустрічали вони квадроберів наживо? Чи бачать себе в такій течії?
Одинадцятикласник 16-річний Андрій сміється у відповідь на такі запитання: «Ну, це крінж, звичайно. У нашому місті таких не бачив. Сам би цим не займався, бо мені це нецікаво. Ну, а в чому прикол?».
«Якби побачила квадробера на власні очі, який підбіг до мене й почав гавкати, мабуть, перелякалася б не на жарт! – говорить 24-річна Дарина. – У моєму дитинстві були інші захоплення, а в чому суть такого, не розумію. Як на мене, це дуже примітивне хобі, яке навряд чи сприятиме бодай якомусь розвитку дитини. Ну, якщо квадро бером є доросла людина, тут, мабуть, уже йдеться про якісь відхилення».
Мама трьох дітей Валерія наразі не чула про квадробінг: «Та мені нема коли таким цікавитися. А що і правда, ходять навкарачки?»
«Бачила, звісно, по телевізору. Не хотіла б бути мамою чи навіть учителькою квадробера. Переконана, що в Корюківці такий рух не приживеться, бо наші діти та учні використовують інші, набагато перспективніші і цікавіші способи заявити про себе,аніж квадробінг», - зазначає Юлія, вчителька одного з міських ліцеїв.
Мама першачка, 31-річна Вікторія переконана, що квадробінг не такий безпечний, яким його показують: «Подивіться, як квадробери спричинили ДПТ в Миколаєві. Послухайте кінологів, котрі розказують про небезпеку, що створюють квадробери поруч із собаками. І це лише початок, бо в Україні цей рух почався відносно нещодавно. Біда в тому, що люди можуть втратити життя через таке захоплення».
«Діти, котрі завантажені уроками, гуртками, мають домашні обов’язки, не стануть квадроберами, - вважає тато двох синів шкільного віку Олександр. – У них на це не буде ні часу, ні бажання.
Квадробери, на мою думку, це ті, кому нудно, це ліниві діти, котрі не хочуть займатися футболом і танцями, не хочуть співати, малювати чи грати на гітарі, а йдуть найлегшим шляхом: причепив хвоста, погавкав – «і ти молодець, зірка Ютубу»! Квадробінг починається там, де закінчується авторитет батьків».
Думка психолога
Нині про квадроберів багато сюжетів, відео та фото можна знайти в інтернеті. Діти, які збираються у парку і стрибають, як коти. Підлітки в образі собак, які пересуваються на чотирьох і гавкають на реальних собак, котрих вигулюють господарі.
Деяких дітей-квадроберів на ланцюжку водять гуляти їхні бабусі. А квадробери років 18-20 демонструють на камеру, як куштують котячі консерви… І це не жарт, а реальне явище, яке підхоплюють українські діти. Як до нього ставитися – запитали в психологині Центру життєстійкості Марини Богдановської.
Марина Богдановська
- Вік, коли дитина активно імітує тварин, домашніх улюбленців, це дошкільний і молодший шкільний. Коли ж таким займаються старші діти та підлітки, тут уже є запит до батьків, чому так відбувається, зазначає Марина Олександрівна.
– Ідоли й субкультури були в усіх поколінь, але при цьому цінності завжди – різні. Які вони зараз, якщо діти асоціюють себе з тваринами? Дитина ж зростає на моральних цінностях, які культивуються в її сім’ї.
І вже він, а не батьки, стає для них авторитетом. З таких дітей, котрі часто є інтелектуально слабкими або навіть педагогічно занедбаними, у майбутньому виростуть співзалежні люди, котрими легко маніпулювати.
Їхня увага та психіка можуть легко контролюватися кимось стороннім. Сучасні течії будуть змінюватися, і за субкультурою квадроберів точно прийде інша, але нам важливо не втратити покоління, які на них зростатимуть.
- Як реагувати батькам, якщо їхня дитина назветься квадробером і почне відповідно поводитися?
- Не кричати, бо агресія породить агресію, запевняє психологиня. – Батьківське «ні» і категоричність викличуть лише спротив дитини. «Лікуйте» свою дитину увагою не неї, щиро цікавтеся її справами і почуттями, які вона фільми та програми переглядає, чим цікавиться, з ким спілкується тощо.
Подбайте про її інтелектуальне навчання, творчий і фізичний розвиток, аби зменшити вплив гаджетів на несформовану дитячу психіку. Більше розмовляйте зі своїми доньками й синами, проводьте спільно дозвілля, прищеплюйте такі моральні цінності і поняття, які стануть основними у формуванні їхньої особистості. І головне – не перекладайте виховання своїх дітей на гаджети.
