За те, що чоловік з Величківки Менської громади забив до смерті собаку дружини, котра з ним останнім часом не проживала, його засудили до 1 року обмеження волі. Обмеження волі та позбавлення волі - різні речі.
Зловмисник мав проблеми з законом
За інформацією Корюківської окружної прокуратури, 13 грудня 2024 року Менський районний суд виніс вирок 49-річному мешканцю с. Величківка Менської громади за вчинення злочину, який передбачений ч. 1 ст. 299 КК України (жорстоке поводження з тваринами, котрі належать до хребетних, що призвело до загибелі тварини).
Зловмиснику визначили покарання у вигляді обмеження волі на 1 рік. Повідомляється також, що він був раніше судимий, нині ніде не працює. Прокурор довів, що чоловік вдарив собаку два рази головою об бетонний стовпчик, спричиняючи таким чином тварині істотний біль і страждання, що й призвело до її загибелі.
За інформацією, що є у відкритому доступі, цей чоловік народився в республіці білорусь на гомельщині, має українське громадянство, одружений. За своє життя неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.
Уперше вирок відносно нього суд виніс у травні 2023 року за домашнє насильство — отримав 150 годин громадських робіт. Потім він знову притягався до відповідальності, в серпні й листопаді цього ж року. Спочатку за нанесення умисних легких тілесних ушкоджень (200 годин громадських робіт), а потім за ухиляння від покарання (4 місяці та 19 днів арешту).
Під час останнього судового розгляду стало відомо, що торік 27 серпня близько 19 год 30 хв засуджений прийшов на подвір’я дружини, з якою певний час не проживав. Він перебував у стані алкогольного сп’яніння. Нікого вдома на той час не було й двері будинку були замкнені.
За його словами, у дворі він побачив собаку, у якого не було ні води, ні їжі. Він вирішив відпустити тварину. Проте чоловіку здалося, що собака хотів вкусити його за пальці. Тому розізлився, спочатку наступив йому на шию, а потім взяв за задні лапи та двічі вдарив об стовпа.
Вийшов на вулицю й викинув мертву тварину в рівчак навпроти двору. У суді зловмисник сказав, що шкодує з приводу вчиненого та просив суворо його не карати. Проте сторона звинувачення довела, що засуджений добре розумів, що чинить.
Він свідомо жорстоко повівся з твариною, порушуючи вимоги статей 4 й 18 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», якими передбачено, що при поводженні з тваринами не допускаються дії, котрі суперечать принципам захисту тварин.
Чоловік мав намір убити безпородного пса віком до 1 року. Для цього поклав його на землю та наступив ногою на шию. Потім взяв його рукою за задні лапи та двічі вдарив головою об бетонний стовпчик, спричинивши значні страждання тварині, що призвело до її загибелі.
Дослідження патологічного (біологічного) матеріалу підтвердили, що смерть собаки настала внаслідок завданих ударів в області голови тупим предметом, унаслідок чого сталися переломи кісток черепа, забиття й пошкодження оболонок і тканин головного мозку. Таке травмування є несумісним із життям.
Під час розгляду цієї справи обставиною, яка пом’якшила вирок, було те, що зловмисник розкаявся у вчиненому. Натомість обставиною, котра обтяжила покарання, — перебування особи в стані алкогольного сп’яніння.
Суд визнав чоловіка винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 299 КК України, і призначив йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі статті 71 КК України до покарання, призначеного судом, приєднується невідбута частина покарання за вироком суду від 17 травня 2024 року у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Обмеження волі — не позбавлення волі
Засуджений за особливо жорстоке поводження з твариною чоловік, на жаль, за ґрати не сяде. Обмеження волі, яке фігурує в судовому рішенні, є альтернативою позбавлення волі. При позбавленні волі засуджений обов’язково ізолюється від суспільства, тобто, потрапляє до в’язниці.
При обмеженні волі він теж обмежується в певних правах і свободах, таких як особиста свобода, свобода пересування, вибору місця проживання чи перебування тощо, але має більше можливостей для спілкування з соціальним середовищем. Такі особи відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах відкритого типу або дільницях виправних центрів.
Як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх місця проживання до засудження. Хочеться вірити, що він зробить належні висновки. Бо за злодіяння відповідати все одно доведеться, та важливо, щоби більше ніхто не постраждав від рук жорстокої людини.
Примітка: відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
