Невідомий чоловік не вперше приходив у редакцію Сусіди.City. Та зустрітися все не вдавалося. А нещодавно наші дороги таки перетнулися.
Анатолій Савченко відчинив двері кабінету зі словами: «Чи не знаєте, навіщо вночі на вулицях горить світло. Гроші — на вітер? Чому не економлять його в громадах? Я часто їжджу через Мену та Корюківку додому в Семенівку. Буваю й у нашому райцентрі, у Новгороді-Сіверському. Усюди одна й та картина: до пізнього вечора працює вуличне освітлення. Ну, можна хоча б через один ліхтар лишити? Чи, наприклад, раніше вимикати, не світити до одинадцятої ночі?»
Анатолій Савченко з Семенівки завітав у редакцію
Анатолій Савченко, якому 60 років, мешкає в прикордонному місті Семенівка. Трохи заспокоївшись, він розповів, що в їхньому місті немає вуличного освітлення. Люди навіть лічильники позаклеювали, бо всього бояться.
Там щодня ворожі обстріли й багато інших проблем. А коли КАБи почали скидати на місто, то ще більше маскуватися стали. Тому його й турбує, що ворожі дрони при вуличному освітленні краще «бачать» все, що відбувається в населених пунктах.
А це, на його думку, небезпечно. До того ж зекономлені кошти можна витрати на допомогу ЗСУ. По секрету ділиться власним припущенням, мабуть, це олігархам, які володіють електромережами, вигідно, щоби громади витрачали величезні кошти на освітлення.
Говоримо далі. Виявляється, Анатолій Савченко свого часу знімав відео різних пам’ятних подій як на Семенівщині, так і Корюківщині. В його домашньому архіві зберігаються цінні матеріали. Посміхається, може, продавати почне, щоби зібрати хлопцям на передову донати.
А нині він переймається облаштуванням храму у селі Погорільці Семенівської громади. Там узагалі цікава історія з храмом. Колись давно у цьому населеному пункті звели церкву, як усюди — московську. Під час Другої світової війни її спалили, а опісля побудували на цьому місці цегляний двоповерховий побуткомбінат.
Та часи змінилися і стоїть він багато років пусткою. Тож Анатолій Петрович взявся за відродження в цьому приміщенні храму вже Православної церкви України. І документи всі необхідні оформив.
А оце їде з Менської громади. Там у селі Блистова купив дешево для храму вівтар. Місцева релігійна громада придбала новий, а старий йому продали. Везе й радіє. Єдине, що священника поки в селі немає, пішов до українського війська капеланом.
Про церкву в цьому селі Анатолій Савченко турбується вже років десять. Має багато однодумців, хоча є й ті, що шкодують за колишніми часами. Проте таких небагато, бо Україна відроджується й оновлюється. І обов’язково переможе ворога!

