16 лютого 19:53
17 лютого минає рік з дня загибелі нашого дорогого, найкращого чоловіка, батька, братика, дядька
Максименка
Володимира Григоровича.
Вже рік, наш рідний, живемо без тебе.
Вже рік, наше серце, вкривають жалі.
Душа наша чайкою рветься до неба,
Наш спокій забрали у вись журавлі.
Ще й досі ми чуєм твій голос і кроки,
Ще й досі чекаєм з далеких доріг.
Спадають з очей наших слізні потоки,
Не прийдеш, ми знаєм, на рідний поріг.
Вже рік знову осінь крадеться гаями,
За нею – зима й твоя вічна весна.
А в нас ще і досі бої за боями,
Ніяк не закінчиться клята війна.
У душах, наш рідний, до смерті вона.
Вічносумуючі рідні.
