У Центрі надання соціальних послуг населенню Корюківської міськради знайшли можливість і облаштували місце для роботи ще одного психолога. Хто там працює, де саме і чи звертаються люди по особливу допомогу, що лікує душу, дізнавалися Сусіди.City.
Чому в «терцентрі»
Центр надання соціальних послуг у Корюківці й досі місцеві називають «терцентром». Хоча він давно змінив назву й сферу обслуговування. Розташований він поряд з лікарнею та автостанцією, неподалік щоденного базару, що дуже зручно.
Тепер його працівники надають соціальні послуги лише мешканцям Корюківської громади, а раніше охоплювали увесь Корюківський район. Ставати цьому закладу все більш популярним допомагають його невтомні працівники та працівниці.
Вони не тільки оточили увагою й турботою людей, котрі потребують соціальної підтримки, а й перетворили його на центр цікавого дозвілля й відпочинку. А ще — на місце, де можна отримати різнобічну допомогу. І серед усього, що його креативні та доброзичливі господарі щодня пропонують своїм підопічним і відвідувачам — надання кваліфікованої психологічної допомоги.
Психологом у Бзпечному просторі "Заїхистити її" працює корюківчанка Світлана Федченко
Розширити можливості роботи цієї установи допомогла участь у проєкті «Protect Her: Сприяння у створенні можливостей для життєстійкості та процвітання середовища — створення безпечних просторів у Харківській, Чернігівській та Сумській областях».
Він реалізується МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» у співпраці з ГО «Ліга сучасних жінок» і Міжнародною організацією Corus International, а фінансово підтримується Гуманітарним фондом для України.
Позаяк у цій установі немає вільних кімнат, тому кабінет психолога Світлани Федченко розмістили в холі. Щоправда, поставили стіну, котра поглинає звуки. Тож про те, що відбувається усередині, ніхто не чує й не бачить.
Хазяйка затишного кабінету розповіла, що стала до роботи у травні 2024 року, коли при Центрі з допомогою міжнародних благодійників створили безпечний простір «Захистити її». Світлані — 36 років, корюківчанка, має вищу освіту — закінчила Ніжинський педагогічний університет ім. М.Гоголя.
Вся її трудова діяльність пов’язана з соціальною роботою. Вона уважна та стримана, контактна й доброзичлива, зрештою, такою, мабуть, і повинна бути психологиня. Адже приходять до неї ті, кого треба вміти вислухати, бо вони наважилися поділитися своїми болючими проблемами, а часом і великим горем. І далеко не кожному людина з раною в душі може довіритись і відкритись.
Як починається прийом
Щоб потрапили на розмову з пані Світланою, потрібно завчасно записатися на прийом, можна прийти особисто чи зробити це в телефонному режимі, подзвонивши на номер: (066)131- 25-16. Це гарантуватиме, що психолог на вас чекатиме, виділить необхідний для спілкування час. Звісно, бувають і екстрені візити, незаплановані. Нехай це нікого не лякає: якщо виникне така нагально потреба — приходьте!
— Зазвичай прийом триває не більше як годину, — розповідає Світлана Василівна. — Я намагаюся створити для відвідувачів таку атмосферу, щоби вони почувалися наче вдома. Ми п’ємо зелений чай, смакуємо цукерками. У кімнаті пахне аромаолією. Все, що стосується клієнтів і моєї з ними розмови — суворо конфіденційно.
Навіть особисті дані (прізвище й ім’я) закодовані. Ніхто ніколи не дізнається, хто приходив і про що велася розмова. Важливо, щоб відвідувачі це розуміли. Бо декотрі остерігаються, мовляв, Корюківка — маленьке місто, де всі про всіх знають. У роботі психолога найважливіше — довіра клієнта. Тому будьте впевнені: ваші таємниці залишаться тільки між нами.
До речі, в безпечному просторі «Захистити її» всі дівчата вдягнені в одяг зеленого кольору. Він вважається нейтральним і найбільш заспокійливим. Цікаво й те, що і в пакетику чаю, і в цукерці відвідувач знайде передбачення для себе, що теж налаштовує на позитивне сприйняття ситуації.
Простір розрахований на жінок, адже часто сюди приходять представниці прекрасної статі, які мають проблеми саме з чоловіками. І дуже важливо, щоб вони почувалися тут у повній безпеці, ніщо їх не насторожувало й не дратувало. Хоча інколи навідуються військові. Тому розглядається варіант, аби визначити окремий день для проведення заходів за участю чоловіків.
З чим звертаються відвідувачі
Причини, котрі заганяють людей у тривожні стани й стресові ситуації — у всіх різні. Проте здебільшого вони пов’язані з війною. Не рідкість, коли причиною стають сімейні конфлікти. Та не всі жертви сімейного насилля хочуть іти в поліцію. Остерігаються пліток, осуду тих же сусідів або родичів, мовляв, не вбили ж…
Натомість звернувшись до психологині, та на прохання відвідувачки може запросити працівника поліції прийти до них у безпечний простір. Тут розмова відбувається за зовсім інших обставин.
— Немало звернень до мене стосується взаємин між батьками та підлітками, — каже Світлана Федченко. — Зрозуміло, що багато хто переживає момент дорослішання своїх нащадків досить некомфортно. Часто діти замикаються, стають агресивними, не йдуть на контакт, а батьки не знають, що трапилося та як цьому зарадити.
Буває, непорозуміння викликала банальна причина: у підлітків немає крутого смартфона чи модного одягу. З цієї причини над ними підсміюються однолітки, а ті не можуть відверто пояснити це батькам, адже не всі родини мають достатньо матеріальних ресурсів, і діти це усвідомлюють. Та, зрештою, коли з допомогою психолога вдається зрозуміти причину такої поведінки дитини, то й вихід зазвичай знаходиться.
Інколи причиною замкнутості підлітка стає нерозділене кохання чи небажання вчитися. Деякі сучасні діти переконані, що вчити уроки не потрібно, мовляв, є Інтернет, і там можна все знайти. Дорослих лякає, що часом діти відмовляються виконувати якусь домашню роботу, не хочуть допомагати стареньким бабусі й дідусю.
А ще трапляються випадки, коли саме батьки наче входять у «ступор» і не бажають прислухатися до своєї дитини. Наприклад, мама категорично відмовлялася купити пральну машинку-автомат. Вона вважала, що її донька має навчитися прати руками, щоб краще за собою доглядати. Тоді як дитина щиро не розуміла, навіщо це робити вручну, коли всі користуються побутовою технікою.
Виникають проблеми також у взаєминах між літніми батьками та дорослими дітьми. Буває, що дорослий син або донька довго живуть із батьками й не створюють власне родинне гніздечко. А коли надумають, то від’їзд з батьківського житла викликає у мами чи тата величезний стрес. Вони сприймають ситуацію наче зраду.
Хоча все просто й зрозуміло: діти мають жити власним життям, а не батьків. На жаль, не завжди можна пояснити людям у віці, що вони неправі. Тоді психолог вдається до переконання дітей, аби ті просто зрозуміли причини такої поведінки батьків. І це теж спрацьовує.
Коли потрібна допомога психолога
Світлана Василівна вважає, що чимало людей просто не усвідомлюють, що їм час іти до психолога.
— У безпечному просторі «Захистити її» проводиться багато цікавих заходів. І коли жінки на них приходять, ми пропонуємо попрацювати з метафоричними картками. Це може підказати, що в них коїться в душі. Був випадок, коли відвідувачці запропонували обрати одну з картинок, а вона не змогла цього зробити, натомість просто розплакалася.
Психологиня часто використовує у своїй роботі метафоричні картки
У розмові з нею я дізналася, що її серце глибоко ранить те, що багато чоловіків не стають на захист Батьківщини. Натомість її син служить з першого дня війни, майже не буває вдома, а нещодавно взагалі кілька днів не виходив на зв’язок. А заплакала жінка від безсилля, бо нічим не може допомогти своїй дитині.
Ми з нею щиро поспілкувалися. І зрештою, вона погодилася, що не всі можуть піти на війну. Комусь треба працювати та сплачувати податки, хтось має надавати людям послуги, донатити на ЗСУ і багато іншого.
За словами пані Світлани, дуже часто психологічної підтримки потребують переселенці. Ці люди змушені були полишити власну домівку й приїхати в інше місто чи село. Зазвичай вони болісно реагують на чужих людей, їхній менталітет. І якщо до Корюківки прибувають жителі Семенівщини, то їм трохи легше призвичаюватися до нових умов, а, приміром, сумчанам це дається важче.
— Ми намагаємося якомога більше переселенців залучити до участі в заходах, які проводяться в безпечному просторі «Захистити її», — зазначає психологиня. — Тут жінки знайомляться, потім телефонують одна одній, разом ходять на прогулянки, діляться рецептами.
Зі свого боку допомагаємо переселенцям отримати гуманітарну допомогу, пропонуємо відвідати заходи в інших закладах, зокрема молодіжному центрі «КУБ». Людям, котрі потребують спілкування, не обов’язково чекати якогось заходу в нашому безпечному просторі. Вони можуть будь-коли завітати до нас, поговорити, випити кави, чаю, поласувати смаколиками.
Що таке тривожний стан
Світлана Федченко пояснює, що тривожний стан у людини може проявлятися по-різному. Хтось погано спить, а хтось узагалі певний час не може заснути. У декого починають тремтіти руки, з’являється безпричинна плаксивість, пропадає бажання займатися повсякденними справами. У такому стані людина не почувається в безпеці. Тож надзвичайно важливо зробити перший крок до зцілення — звернутися до психолога.
— Інколи людей у тривожному стані виявляють родичі чи знайомі, сусіди. Вони, помітивши їхнє байдуже ставлення до всього, що відбувається навколо, намагаються витягнути їх з дому на прогулянку, в магазин, до нашого безпечного простору. І така підтримка неоціненна.
Не рідкість, коли людина в тривожному стані не може зрозуміти, що з нею коїться. Вона починає часто ходити в лікарню, до різних лікарів, які не можуть виявити в неї захворювання. Витрачає час і нерви, хоча варто було б записатися на прийом до психолога і разом розв’язувати проблеми, котрі докучають.
Серед таких відвідувачів чимало тих, хто втратив близьких на війні, чи просто — літнього чоловіка, дружину, або пережили процес розлучення. Для них наче життя втратило сенс, усе навколо померкло, час зупинився. Декотрі тяжко переносять, коли несподівано їхнього сина чи чоловіка мобілізували, буває, прямо на вулиці.
Світлана каже, що до кожного відвідувача вона намагається знайти свій ключик. Багатьом допомагають спеціальні вправи, зокрема дихальні. За її словами, існує кілька стадій горя та суму, і плакати — це нормально. Проте цей період не має затягуватися.
Трапляється, що рідні забороняють плакати стареньким мамі чи тату після перенесеної втрати близької людини. Когось це дратує, а хтось щиро піклується про їхнє здоров’я. Та робити цього не варто, бо, тримаючи в собі негативні емоції, можна ще більше шкоди завдати здоров’ю.
Проте після того, як людина виплакалась, потрібно допомогти їй повернутися до звичного життя, справ, спілкування. Тож багатьом на цьому етапі необхідна допомога психолога.
— Бувають випадки, коли після втрати рідної душі, людина щодня ходить на кладовище і дуже сумує. Ми проговорюємо цю ситуацію, я пропоную спочатку ходити через день, потім рідше. Так, з часом, усе стає на свої місця, бо життя триває.
Під час війни декотрі люди відчувають велику ненависть до ворога, що напав на Україну. І вона є настільки сильною, що люди починаються боятися власної агресії. Часом українці страждають від того, що втратили бажання й можливість спілкуватися з ріднею, котра мешкає в росії чи білорусі.
Пояснюю, що нинішню реальність треба просто прийняти. Люди в росії живуть у зовсім іншому середовищі, ніж ми. Можливо, з часом усе зміниться. Частіше від цього страждають люди в літах, молодші більш стримані.
Кажу, мовляв, не варто на цьому концентрувати увагу, не потрібно нікого ні в чому переконувати. Бо може виникнути сварка, потім підвищитися тиск, доведеться звертатися по медичну допомогу. Навіщо це вам? Хоча розумію, що загалом маємо велику проблему, з якою стикнулися українці.
Три поради психологині
Світлана Василівна радить землякам не доводити себе до крайнього стану, коли вже потрібна допомога не психолога, а психотерапевта чи психіатра. Слід вчасно звернутися до психолога, який допоможе виявити проблеми, пов’язані з психічним станом людини, та допоможе їх подолати.
Не треба соромитися та боятися, відкладати візит на потім. До того ж консультації надаються безоплатно. Якщо є сумніви — йти чи не йти до психолога, то краще прийти й поспілкуватися. Лише з допомогою спеціаліста можна дізнатися, чи потрібна людині психологічна допомога.
Якщо не потрібна, то буде нагода заспокоїтися й просто приємно провести час з чарівною Світланою Федченко. До речі, наші люди, котрі вже побували в неї на прийомі, залишають вдячні відгуки, і їх можна почитати.
