Корюківчанин Михайло Папін уже понад десять років займається з дітьми боксом. Спочатку з дітьми проводили заняття у підвалі лікарні, в пристосованому приміщенні. Нині ж очікують на приємну подію — спортсменам пообіцяли облаштувати справжню залу для занять боксом у центрі міста.
Ідея не його, та втілює у життя він
Велика війна, яку розв’язала проти України божевільна сусідня держава — російська федерація, забирає не лише життя й здоров’я українців. Вона краде найзаповітніші мрії та бажання людей, а також безтурботне й щасливе дитинство в наших дітей.
Але дорослі намагаються цьому завадити. У Корюківці не потрібно рекламувати боксерський клуб, який є справою життя нашого земляка 41-річного Михайла Папіна. Діти самі просяться туди, а батьки тому лише раді.
Юних боксерів у Корюківці підтримують і словом, і ділом
Дорослі знають, що заняття боксом дають їм оздоровче навантаження, допомагають виплеснути емоції у досить безпечний спосіб, сприяють вихованню характера, роблячи його більш цілеспрямованим, вольовим, здатним до психічного саморегулювання.
Тому саме спорт відвертає школярів від багатогодинного сидіння з телефоном у руках. Діти стають не по роках розвиненими. А боксерські бої за правилами спонукають їх і в повсякденному житті гідно поводитися.
Михайло Олександрович розповів, що ідея створити боксерський клуб у Корюківці належить не йому, а його другу Сергію Панкратьєву. Проте обом вона припала до душі. Спочатку все трималося на ентузіазмі двох чоловіків і місцевих благодійниках. Влада міста підтримала їхнє бажання залучити корюківську дітвору до занять боксом і надала місце в підвалі районної лікарні, яке вони взяли в оренду.
Михайло Папін
— Із захаращеного куточка підвалу нам за короткий строк удалося зробити приміщення, схоже на боксерську залу, — розповідає Михайло Папін. — Замінили труби системи опалення, електропроводку, вибудували туалет, душову кімнату, зробили освітлення.
Потім у нас з’явився спортивний інвентар, який купували самі та коштом благодійників. Головним спонсором була фабрика шпалер, надавали допомогу міська влада та місцеві підприємці. І ось уже десять років поспіль діти віком від шести років і старші із задоволенням тренуються, боксують між собою, їздять на змагання.
За цей час багатьох хлопців удалося навчити цього виду спорту, який, впевнений, допоможе їхньому становленню в житті. Шкода, що не завжди ми можемо брати участь у змаганнях за межами Корюківки, бо для цього потрібне не лише велике бажання, а й час, якого часто бракує, значні кошти й транспорт.
Михайло Папін тренує близько півсотні дітей. Він каже, що від «просто помахати кулаками» до «впевнено стояти в стійці та вміло боксувати», має пройти не один рік регулярних занять. Якщо дитина прийшла до клубу в шестирічному віці, то про перші вагомі результати можна говорити лише у сьомому чи восьмому класах.
— Систематичні заняття, необхідне навантаження, розуміння своєї сили й можливостей, плюс регулярна участь у змаганнях — це те, що в комплексі може дати хороший результат. Нинішні наші найкращі спортсмени боксують на рівні переможців і призерів чемпіонатів України, — зазначає Михайло Олександрович, — ми з ними об’їхали всю Чернігівську область, провели десятки боїв і здобули багато перемог.
За десять років мені вдалося організувати зо три десятки змагань на рівні області. Це копітка робота: знайти кошти на нагороди, зібрати учасників, організувати суддівство, все проконтролювати.
Коли почалася війна
Михайло Олександрович згадує, що в березні 2022 року, тільки-но проїхали ворожі колони Корюківкою, як юні боксери разом із тренером уже були в підвалі лікарні. Звісно, стрес і страх зробили свою погану справу, вплинувши на ніжну дитячу психіку. Та що вдієш, цьому поколінню випало стати дітьми війни.
— Батьки були задоволені, що дітвора мала де «випустити пару». Вони добре знають, що заняття боксом багато дають їхнім нащадкам: здоров’я, впевненість у своїх силах, розвиток мислення, відчуття плеча товариша.
Та згодом нашому клубу довелося звільнити місце в підвалі, щоби там облаштували повноцінне укриття для потреб медичного закладу, що вимагає воєнне сьогодення. Наші заняття продовжилися в невеликому приміщенні Центру дитячої та юнацької творчості, де встановлений боксерський ринг. Там теж потрібно було докласти рук, аби створити належні умови для тренувань дітвори.
Під час війни вихованців у клубі поменшало. Нічого не поробиш. Багато хто виїхав на більш безпечні території, декотрі закінчили школу та вступили на навчання в професійні заклади. Проте цікавість у корюківських дітей до боксу не зникає. Нині у Михайла Олександровича понад 40 вихованців. Тільки хлопці.
Діти самі приходять, записуються, інтерес до боксу великий. Сам же він працює на трьох роботах — керує спортивним клубом «Сила», є керівником гуртка в ЦДЮТ, а також вчителює. З цього року в першому ліцеї викладає фізкультуру для учнів 5, 8 і 10 класів — це нова для нього робота.
На змаганнях у Києві. В гостях у земляка Ігоря Потоцького
Михайло Папін входить до Чернігівської обласної організації федерації боксу України, має три вищі освіти: фінансиста, магістра державного управління та вчителя фізкультури. Порахував, що понад сім років пішло на їх здобуття.
Він один тренер з боксу в Корюківці, тож займатися доводиться не лише з дітьми, для яких щоденне боксування — норма, а й багатьма господарськими справами. Роботи багато, та воно того варте. Щасливі оченята дітей додають сили й наснаги.
Мріє про нашу перемогу та мирне життя, де точно знає, чим буде займатися. Надія на краще ніколи його не полишає. А підтримка його добрих починань — додає оптимізму й ентузіазму. Вже скоро корюківський клуб боксу матиме нове приміщення для тренувань і змагань.
Корюківський міський голова Ратан Ахмедов розповів, що зала буде на другому поверсі фабричного будинку культури. Там зараз завершується ремонт, зокрема, буде тренажерна зала, роздягальні та санвузли з душовими.
В приміщенні працюватимуть вентиляція, кондиціонування й опалення. Ремонт недешевий, але місто не витрачає на це ні копійки, бо всі витрати взяло на себе АТ «Словянські шпалери-КФТП». Після завершення робіт зала буде передана місту для використання за призначенням.
