У нашому невеликому містечку живе чимало юних талантів, які вже сьогодні показують, що великі перемоги починаються з наполегливості, любові до справи і віри у власні сили. Серед них дві школярки – Поліна Черненко та Юлія Савицька. Попри свій юний вік, дівчата вже мають серйозні досягнення у легкій атлетиці та чітке бачення свого спортивного шляху. Їхні історії – це приклад сили характеру, цілеспрямованості та вдячності тим, хто підтримує на цьому шляху. Як вдається досягати спортивних вершин і надихати інших, дівчата розповіли Сусідам.City.
Спортивний шлях – у спадок
Поліна Черненко та Юлія Савицька навчаються в Менській школі імені Тараса Шевченка. Хоча Юля трохи молодша за віком – Поліна завершує навчання у восьмому класі, а Юлія навчається в сьомому – об’єднує їх спільна пристрасть до спорту. Обидві дівчини відвідують секцію легкої атлетики та займаються під керівництвом заслуженої тренерки України, тренерки–викладачки Менської ДЮСШ Надії Таратухіної.
– Моя старша сестра Ангеліна займалася спортом, – розповідає Поліна. – Я пішла за нею до спортивної школи. Згодом сестра припинила тренування, а я залишилася. Спочатку захоплювалася гімнастикою, але коли наша тренерка переїхала за кордон, довелося змінити напрямок, тож я обрала легку атлетику.
Юля ж пішла шляхом свого брата Костянтина Савицького – добре знаного легкоатлета не лише в Мені, а й на Чернігівщині та й загалом в Україні.
«Метати диск та штовхати ядро – наше»
Дівчата уже мають досвід в спорті і чітко розуміють, чому саме тренерка спрямувала їх на метання диска та штовхання ядра.
– Надія Петрівна, мабуть, помітила у нас силу та розгледіла наші здібності у тому, що саме тут ми можемо максимально проявитися, – переконана Юля. – Так завжди буває: коли починаєш займатися легкою атлетикою, то у когось краще виходить бігати чи стрибати, а комусь – кидати диск чи ядро. Тому тренери підказують, чим краще зайнятися.
Юлі легше поєднувати навчання та тренування – вона місцева. Після школи встигає й додому зайти, і на тренування сходити. А от Поліні, яка мешкає у Феськівці, доводиться щодня долати відстань – іноді шкільним автобусом, іноді велосипедом.
Для дівчат п'єдестал пошани - звичне місце
– У теплу пору року їду велосипедом: за пів години я вже в школі. Так само повертаюся й після тренувань, – каже Поліна. – А от взимку, після тренувань додому мене забирають рідні.
Спілкуючись із дівчатами, дізнався і про те, що обидві вони дотримуються здорового харчування та спортивної дієти, адже це важливо для всіх спортсменів.
– У школі в нас діє їдальня здорового харчування, – розповідає Юля. – Меню збалансоване, враховує потреби школярів і виключає шкідливі продукти. Деяким дітям, наприклад, не можна вживати сіль чи цукор – і це враховується.
Натхнення – від тренера, мотивація – в результатах
На запитання про користь занять спортом, дівчата відповідають впевнено: передусім – це здоров’я. А ще – нові враження під час змагань, знайомства, розвиток світогляду та, звісно, впевненість у собі завдяки досягнутим результатам.
Надія Петрівна Таратухіна для обох дівчат – не просто тренерка, а справжня наставниця.
– Вона для нас – найкраща! – з усмішкою каже Поліна. – Завжди все терпляче пояснює, хвилюється за кожного. Її зусилля – не лише про спорт, вона формує в нас дисципліну, вчить самоорганізації.
Хоча на перший погляд Поліна та Юлія виглядають скромними й спокійними, за усім цим приховані сила, рішучість і прагнення до перемог. Жартома говоримо, що, можливо, хлопці їх бояться. Поліна заперечує: з однокласниками вона знаходить спільну мову, завжди намагається підтримувати взаєморозуміння.
Перемоги, які надихають
Серед однокласників дівчат активних спортсменів небагато: хтось ходить на футбол, хтось – на боротьбу, дехто відвідує тренажерну залу. Легкоатлетом, призером багатьох змагань, до речі, є також Толя Шевчук – однокласник Поліни. Але вже зараз Поліна та Юлія стають прикладом для наслідування, навіть якщо самі поки цього не усвідомлюють. Чого варті дві золоті медалі, які Поліна Черненко виборола нещодавно на ІV етапі Кубку України з легкої атлетики з легкоатлетичних метань.
– Для мене головне не місце, а результат, – розмірковує Поліна. – Хоча двічі стояти на п’єдесталі було приємною несподіванкою. Найбільше зраділи Надія Петрівна та батьки, яким я зателефонувала одразу після виступу.
– Ще одна дівчина з Феськівки теж відвідує спортивну школу. Можливо, й завдяки мені, – з усмішкою додає Поліна.
Юля та Поліна не просто займаються спортом – вони живуть ним. Їхні перемоги, дисципліна і приклад для інших доводять, що велика справа починається з маленьких кроків. За кожною медаллю – години тренувань, самодисципліна та любов до того, що вони роблять. І найголовніше – поруч завжди є люди, які вірять у них і підтримують.
Можливо, сьогодні про них ще не говорить уся країна, але ці дівчата точно йдуть у правильному напрямку. За їхньою зовнішньою скромністю – справжній спортивний характер: витримка, наполегливість і бажання перемагати. А це якраз ті риси, з яких починаються великі історії успіху. І хто знає, можливо, зовсім скоро їхні імена лунатимуть на великих спортивних аренах не лише України, а й світу.
