На Менщині 10 липня провели в останню путь Юрія Куценка — Воїна, який загинув, боронячи Україну. Його доля — це історія патріота, відповідальної людини та гідного сина українського народу.
Менська громада з глибоким сумом попрощалася із загиблим Захисником України — Юрієм Куценком. Провести Героя в останню путь прийшли рідні, побратими, друзі, представники влади, сусіди та всі небайдужі мешканці громади.
Юрій Куценко народився 7 вересня 1992 року. Раннє дитинство провів у Мені, а шкільні роки — у селі Стольне поруч із дідусем і бабусею. Саме дід став для нього справжнім наставником. Вчителі пам’ятають Юрія як розумного й допитливого учня, який захоплювався історією та мав унікальну колекцію монет.
Після школи Юрій здобув юридичну освіту в Чернігові, згодом продовжив навчання у Києві. Працював у різних містах, проте повернувся в рідне Стольне, щоб доглядати за дідусем. Працював у СТОВ «ОЛСТАС – ЛЬОН», де його знали як відповідального, доброзичливого та щирого працівника.
На військову службу його призвали 1 травня 2023 року. Після служби на передовій і лікування Юрій знову став до лав ЗСУ у травні 2024 року. Обіймав посаду водія кулеметного взводу роти вогневої підтримки 151-ї окремої механізованої бригади.
Трагічно загинув 23 липня 2024 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Вовче на Донеччині. Майже рік вважався зниклим безвісти. Тіло було ідентифіковане в червні 2025 року після обміну тілами загиблих військових.
За побажанням мами, Юрія Куценка поховали на кладовищі у селі Семенівка, де покоїться прах його бабусі.
Вічна пам’ять і шана Герою. Щирі співчуття рідним і близьким.
