На свою сусідку поскаржився 89-річний корюківчанин з колишньої Червонохутірської вулиці. Що ж трапилося між двома літніми людьми, коли один із них навіть прийшов у редакцію Сусіди.City зі скаргою.
Микола Дуденко, який уже незабаром має відзначати поважний ювілей — 90-й день народження, мешкає разом із 86-річною дружиною. Люди у віці, тож дуже хочеться їм пожити в спокої. Проте не виходить.
Сам Микола Григорович усе життя трудиться, й зараз, перебуваючи на заслуженому відпочинку, має чимало клопотів по господарству. Удвох зі своєю супутницею по життю долають щоденні труднощі, радіють гарним новинам, радяться й діляться між собою своїми думками. Та незрідка й сумують, адже багатьох їхніх рідних, близьких, друзів уже немає на цьому світі.
Поруч з ними проживає сусідка, теж в літах, з чоловіком, що за неї молодший. І ось ця подружня пара, маючи чималий кусок землі, приблизно 20 соток, уже два роки, як не порає город.
— Заростає город у сусідів травою у людський зріст, лізе вона на мій паркан, — розповідає Микола Григорович, — на моє господарське приміщення. Торік ледь біди вдалося уникнути — зайнявся сарай у кінці їхнього городу.
Вогонь перекинувся на суху височенну траву, міг багато шкоди людям наробити. Тоді, можна сказати, пощастило. А цього літа вони знову траву не косять. Справжні хащі утворилися. Отож і не знаю, що робити з таким людьми? Як їм пояснити: є певні правила господарювання, аби людям, які поруч із ними, було комфортно й безпечно жити.
Микола Дуденко звик розраховувати лише на себе, добре знає ціну людської безпечності. Він не збирається заспокоюватися, доки не доведе сусідам, що потрібно таки дослухатися думки інших. Адже не самі вони живуть в цьому світі.
