У Корюківці живуть люди, котрі щодня риються в смітниках, збирають пляшки, харчуються тим, що знайдуть у пакетах, які інші викидають у смердючі баки й контейнери. Не всі їх бачать, бо виходять вони на своє «полювання» зрання, коли більшість містян ще спить. Напевно, в них є якесь житло, проте засобів для існування в цих осіб точно обмаль. Хто – ці люди?
Пара закоханих
Вона – тендітна з гарними рисами обличчя, які ще можна розгледіти серед численних зморщок. Він – високий і худорлявий чоловік у літах. Він зазвичай тримає її за руку, наче зібрався вести під вінець. А вона й не проти такої уваги.
Розмовляють тихо, радіють, якщо у сміттєвому бачку знайдуть щось їстівне чи недопиту пляшечку напою. Діляться між собою. Вдягнуті досить охайно. Знайдене складають у пакети й кудись несуть. Ця пара періодично зникає з поля зору, можливо, змінює місце дислокації. На оточення вони майже не реагують, наче перебувають у своєму світі, де тільки є він і вона.
Матір і син
Раніше цю жінку можна було бачити разом із сином. Останнім часом чоловік водив за собою ще й собаку, а матір все прикрикувала на нього. Нині вона сама щоранку виходить у Парк Дружби, щоб поритися в смітниках на «острові» та контейнерах за магазином шпалер. Напевно, вони обоє добряче зловживали алкоголем.
По вигляду, стан здоров’я жінки погіршується з кожним днем. Їй усе важче пересувати ноги. Та вона ще знаходить сили всміхатися перехожим беззубим ротом, ніби перепрошуючи за свій брудний одяг, опухле обличчя. Коли бачить людей – зупиняється, пропускає. Вона ні в кого нічого не просить – шукає їстівне на смітниках, несе углиб парку, перебирає знайдене й зникає до завтра.
Самотній чоловік
На вигляд йому за сімдесят. Не схоже, щоб колись зловживав спиртним. Завжди сам, із торбинкою, куди складає залишки знайденої їжі. Взимку й улітку в колошах, накульгує. З ним інколи вітаються перехожі.
Він відповідає, проте нікому не дивиться у вічі. Складається враження, що навколишніх для цього чоловіка не існує. Єдине, що йому потрібно, це вижити у цьому жорстокому світі. Як же так сталося, що ця людина нікому не потрібна?
Бомжиха
Цю брудну й часто нетверезу жінку можна побачити в різних місцях. То вона спить просто неба неподалік «АТБ», то у сквері під деревом, то на пляжі на лежаку. Інколи лаштує собі постіль з картонних коробок. Вона часто свариться, кричить, лається на перехожих. Завжди носить із собою багато пакунків, мабуть, усе своє майно. Видно, в неї зовсім немає, де й на що жити.
Королівна
А ця жінка має досить пристойний вигляд, охайно вдягнута. І якби не рилася в сміттєвих баках, то припустити, що вона належить до когорти вище описаних, не можна. А ще - виглядає дуже впевненою.
З такою ж упевненістю, наче виконує звичну для людей справу, роздивляється вміст сміттєвих баків, вибирає щось потрібне та гордо йде геть. Часто озирається на перехожих, видно, її цікавить думка навколишніх людей.
Саме ця жінка одного теплого ранку сиділа на землі у сквері, що напроти міськради, серед купи зібраного на смітниках мотлоху. Поруч стояв чоловік, який часто ходить містом у нетверезому стані. Вони розмовляли про інопланетян.
- А ти знаєш – інопланетяни їдять м’ясо? - запитувала вона його, викладаючи та роздивляючись вміст пакетів. – А взагалі, чи вони їдять щось?
Він стояв і мовчав. Можливо, перебирав у голові інформацію про інопланетян, яку колись чув. А може, просто не знав, що сказати цій королівні, аби її не засмутити… За деякий час обох наче водою змило. На місці, де вони розкладали свої «скарби», не було нічого. Прибрали за собою й рушили у своїх справах…
Як їм допомогти
Так, це люди, які перебувають за межею пристойного життя. Як ми реагуємо на них? По-різному, та точно, не радіємо зустрічі з ними. І не треба радіти! Просто необхідно допомоги. Наприклад, покласти поруч із контейнером пакетик з їжею, не змішуючи її з іншим непотребом.
Можна залишите одяг, який став непотрібний, домашні речі: посуд чи каструльку. Риється в сміттєвих контейнерах зараз немало людей. Доводилося бачити й літніх цілком пристойних містян, яким немає за що купити харчі, теплу куртку на зиму.
Якщо є можливість – підтримайте їх, чим зможете. Часом вони мешкають зовсім поруч: на вашій вулиці, у вашому чи сусідньому під’їзді. Просто уважно подивіться навколо й ви їх обов’язково побачите.
