Ось і закінчилося перше півріччя навчального року в закладах освіти України. Якими були ці чотири місяці для освітян прикордонної Корюківської громади, котра розташована в зоні активних бойових дій і перебуває під постійним прицілом ворога, розмовляємо з начальницею Відділу освіти, культури, молоді та спорту Корюківської міськради Іриною Наумчик.
Найскладніший період
— Ірино Володимирівно, мабуть, найскладніший період від початку великої війни довелося пережити нашим навчальним закладам цієї осені?
Ірина Наумчик
— Перше півріччя 2025-2026 навчального року було складним і непередбачуваним у плані безпеки. Якщо в травні освітня галузь завершувала минулий навчальний рік за більш-менш зрозумілими та відпрацьованими моделями організації освітнього процесу, то у серпні безпекова ситуація в громаді настільки погіршилася, що довелося шукати й випробовувати одразу на практиці нові підходи до організації всіх, без винятку, процесів навчання. -
- Що було найважчим у роботі?
— Колективи освітніх закладів опинилися в непростих умовах, коли лунають нескінченні повітряні тривоги, котрі переривають освітній процес. Справжніми випробуваннями виявилися тривале перебування в укриттях, відключення електроенергії, організація харчування учнів.
До всього цього додалася відсутність одностайності у батьківській спільноті щодо форми організації навчання. Звісно, ці негативні моменти позначилися на початку нового навчального року.
— Але ж витримали, налагодили, пройшли й через все? Чи не так?
— Попри всі труднощі заклади, крок за кроком, долали виклики та напрацьовували можливі моделі організації освітнього процесу. Значно простіше було б, якби всі батьки визначились: що для них у пріоритеті — безпека чи освіта.
Бо й сьогодні частина батьків категорично відмовляється відпускати дітей у школу. Вважають, що їхнім дітям безпечніше перебувати вдома. Натомість інші батьки, усвідомлюючи наслідки освітніх втрат і перевагу облаштованого укриття в навчальному закладі проти сумнівної безпеки дитини вдома, часто за відсутності дорослих, прагнуть, аби вона якнайбільше часу була залучена в очному навчанні у школі.
— Виходить, освітянам треба витрачати сили й енергію ще й на роз’яснювальну роботу з батьками?
— Так, ця полярність позицій створює для нас додаткові перепони щодо стабільної організації навчального процесу. Адже вчитель просто фізично не може проводити урок одразу й очно учням у класі, найчастіше в укритті, й дистанційно для тих, хто залишається вдома. До цих проблем додаються перешкоди в підвезенні учнів. Досить часто шкільні автобуси привозять у навчальний заклад лише 2-3 учнів з маршрутного напрямку.
Шкільні укриття
— А чи мають шкільні укриття умови для проведення уроків?
— Звісно, певні труднощі викликає організація навчальної роботи в укриттях, які не розраховані на такі процеси. Укриття у закладах освіти громади, відповідно до норм, можуть забезпечувати лише тимчасове перебування учнів і працівників під час повітряної тривоги.
І аж ніяк вони не підходять для проведення повноцінного навчання, бо не розділені на окремі приміщення під класи. А перегороджувати їх категорично забороняється, адже будь-які перепони на шляху до укриття чи з нього порушують норми безпеки.
— Виходить, усі діти вчаться в одному приміщенні? І як це можливо?
— Можете уявити собі велику кімнату, де зібралося одразу кілька класів з учнями різного віку та вчителями, котрі намагаються використати час перебування в укритті з користю, тобто, дати дітям хоча б якогось знання.
Педагоги змушені боротися з учнівським шумом, гамором, і… колегами, які роблять те ж саме. У нас, на жаль, немає підземних шкіл, як, наприклад, у Харкові, що спроєктовані спеціально для організації навчання в захисних спорудах.
— А яка форма навчання переважає в наших закладах?
— Зважаючи на проблеми, про які я сказала, наші заклади зазвичай обирають змішану форму. Вона більш гнучка й дозволяє варіювати підходи до організації навчання, враховуючи умови тут і зараз. Загалом, на моє переконання, в таких непростих умовах колективи освітніх закладів досить успішно долають виклики, спричинені війною та близькістю до кордону з неадекватним сусідом.
— Розкажіть, будь ласка, скільки в громаді закладів і як вони організовують навчальний процес?
— На сьогодні у громаді працює вісім закладів загальної середньої освіти: шість — за змішаною формою, два — за дистанційною. Маємо шість закладів дошкільної освіти, половина з яких надає послуги за змішаною формою, інші — дистанційно. Функціонують три заклади позашкільної освіти, котрі працюють за змішаною формою.
— І як у таких умовах удається організувати харчування та підвіз школярів?
— Життя змусило знайти можливість, щоб і возити дітей, і годувати їх сніданками. Змішана форма навчання не стала цьому на заваді.
— А як працюють навчальні заклади, що зовсім поруч з кордоном агресора?
— У надскладних, можна сказати, екстремальних умовах сьогодні працює Перелюбський ліцей. Для дітей і вчителів там навіть проведення дистанційних занять часто супроводжується значними ризиками. Користуючись нагодою, хочу подякувати колективу цього закладу за мужність і відданість обраній професії та за щиру любов до дітей.
Обстріл позашкільного закладу
— Ще одним випробуванням для освітян став обстріл ворогом Центру дитячої та юнацької творчості, яка там зараз ситуація?
— Це особливий біль для освіти громади, яка дуже стурбована долею позашкільного закладу, котрий зазнав руйнівного удару ворожих безпілотників. Головна будівля установи — знищена, а другий корпус зазнав серйозних пошкоджень.
Попереду — значні ремонтні роботи з відновлення вцілілого корпусу. Там необхідно замінювати всі вікна, ремонтувати дах, виконувати внутрішні роботи. Будівництво нового Центру можливе лише після війни, адже це потребує дуже великих коштів.
І якщо вже будувати, то відповідно до сучасних норм і запитів. Це має бути концептуально новий сучасний творчий простір, безбар’єрний, з урахуванням можливості реалізації творчих запитів сучасних дітей і молоді.
— Як там зараз відбувається освітній процес?
— Сьогодні, завдяки згуртованості колективу та допомозі працівників інших закладів освіти громади, попри руйнування, наш ЦДЮТ працює, гуртки та секції функціонують на базі інших освітніх і культурних закладів міста. Всі вони гостинно надали прихисток у своїх стінах для колег-позашкільників.
— Чи звершилося будівництво нового укриття в Корюківці?
— Хочу повідомити гарну новину: станом на сьогодні вже завершені будівельні роботи протирадіаційного укриття Корюківського ліцею № 2. Наразі триває оформлення дозвільних документів (а це процедура довготривала), необхідних для початку його використання дітьми.
— А чи була можливість у наших дітей, окрім навчання у надскладних умовах, іще брати участь у конкурсах, змаганнях, олімпіадах?
— Попри такі складні умови, учні й вихованці закладів освіти беруть активну участь у всеукраїнських учнівських олімпіадах усіх рівнів, роботі Малої Академії Наук України, різноманітних творчих конкурсах, спортивних змаганнях усіх рівнів. Не припинявся й підвіз дітей та фінансування їх участі у таких заходах.
— Які можливості для роботи мають заклади культури?
— Культурна галузь громади також функціонує стабільно. Двадцять один заклад працює, проводяться різноманітні заходи, як в онлайн-форматі, так і очно. Шкода, що вони не такі велелюдні, як до війни, та цього вимагає безпека.
Колективи продовжують брати активну участь у творчих конкурсах різних рівнів і мають гарні результати. До того ж працівники установ активно долучаються до волонтерської діяльності, за що їм велика вдячність.
Олена Василівна — знана у культурній галузі творча особистість, колишня директорка Корюківського міського будинку культури. Тож чекаємо нових цікавих ідей і проєктів у роботі закладів культури.
— Що б ви хотіли побажати працівникам освіти та культури у ці передноворічні дні?
— Загалом і освітня, і культурна галузі громади не збавляють обертів у роботі, часто виявляючи просто чудеса креативності й винахідливості у подоланні викликів і труднощів, які нам постійно створюють наші неадекватні сусіди.
Тому висловлюю кожному безмежну вдячність — усім колективам закладів освіти та культури, за відданість обраній професії, сумлінну творчу працю, витримку та безмежну віру в перемогу та наші ЗСУ. Напередодні прийдешніх зимових свят бажаю всім миру, міцного здоров’я й оптимізму.
