Про маму загиблого Героя 25-річного Миколу Бабинця з села Стопилка, що неподалік Рибинська, Сусіди.City розповідали неодноразово. Нині привід для публікації - остання воля сина, яку виконала ненька.
Частіше ми писали про творче хобі Олени Бабинець, яке перетворилося на справу життя — виготовлення прикрас, зокрема з бісеру. Пані Олена щедро ділиться своїм досвідом з іншими, є частою гостею різних заходів, зокрема в Корюківському історичному музеї, Центрі надання соціальних послуг.
Та несподівано в її життя увірвалася велика біда, що накрила чорною хмарою невеликий будинок у маленькому селі та її самотню господарку: 6 листопада 2024 року на російсько-українській війні загинув єдиний син Коля.
Цей нестерпний біль розділили разом із нею багато людей. Це й колеги-педагоги, друзі, знайомі та незнайомі, котрі всім серцем співчували, розраджували, плакали. Час не лікує криваві рани, проте сильні люди, які ставлять перед собою мету й вперто йдуть до неї, приймають цей біль і вчаться з ним жити.
У нашій публікації про загиблого сина-захисника жінка тоді розповіла, що якось, перебуваючи вдома в короткій відпустці, він заговорив про можливий пам’ятник. Було це лише раз. Але ті слова розбили серце матері… «Я хочу собі курган і козацький хрест. А написи, таблички зробите, які захочете…»
Відтоді минуло небагато часу. Нещодавно в соцмережі «Фейсбук» з’явився пост Олени Бабинець, у якому вона згадує отой епізод і розповідає, що волю сина виконала. Біля посту жінка розмістила два фото з курганом, який вона звела на маленькому сільському цвинтарі для сина…
«Я точно знаю, що син хотів жити, - пише жінка,- і пішов нас захищати, бо не міг по-іншому. І мрії в нього були про українську Україну та працю на рідній землі. Цей курган допоміг мені не збожеволіти.
Я придумувала картинку, відразу народилася ідея про козака Мамая від Олега Шупляка на зворотному боці. Довго вибирала напис. Думала і про Вальгалу, і про рядки Стуса. А потім син нагадав, наснившись: ти пам’ятаєш, що я любив?
Зрозуміла, що треба шукати в «Сталкері» (відеогра — авт.). Він грав у перший, носив шеврони „ВОЛЯ“. Придбав у передзамовленні й другу гру. Не встиг. Гра вийшла через два тижні після… Тому коли знайшла в його записах ЖИТТЯ — ЦЕ ВОЛЯ, не сумнівалася ні секунди.
Дуже хвилювалася, щоб зробити технологічно правильно, щоб пам’ятник не розплився, щоб хрест залишився рівно стояти. Щиро дякую за консультації. Ми все зробили правильно. Упевнена, конструкція стоятиме. Висота кургану — 1,5 м, хреста — 1,80 (зробили за його зростом). Ширина хреста — 1 м. Флагштоки — 3,5 м над землею.
Царства небесного тобі, синку! ЧЕСТЬ. ДОБЛЕСТЬ. СЛАВА».
