Новий рік — особлива пора для дітей і дорослих. У кожного з нас він асоціюється з різними історіями і подіями. Журналісти запитали у корюківчан різних професій, які цікаві історії відбувалися з ними у новоріччя?

Історія перша — від фотографа: про те, як Дід Мороз «виростив» собі Снігурочку

Корюківчанин Віктор Пилипенко — фотограф з майже 30-річним досвідом. Дідом Морозом відпрацював близько 20 років. Каже, вже у Корюківці і садочків тих давно немає, де він вітав діток!

— Бувало так, що спочатку з дітьми хороводи водив в образі Діда Мороза, а потім непомітно перевдягався — і вже працював фотографом, — згадує Віктор. — Снігурочки кожного року у мене були різні. Одного разу дружина Ірина «снігурила» зі мною. А потім уже лише підбирала мені Снігурочок.

Про те, що він таки довго займається дідоморозівською справою, Віктор замислився після одного випадку.

— Після новоріччя завіз додому Снігурочку Марину, — згадує. — Її мама запросила за святковий стіл. Сиділи, спілкувалися, а потім вона винесла фото, на якому я — Дід Мороз — тримаю цю дівчинку зовсім маленькою під ялинкою у них удома! 

Віктор Пилипенко з маленькою Мариною
З Мариною, уже Снігурочкою!
Фотограф і Дід Мороз Віктор Пилипенко

Скільки років минуло: Марина виросла і сама Снігурочкою стала! Знову сфотографувалися. І досі є ці два знімки у моєму послужному фотоальбомі.

Історія друга — від виховательки дитсадка: як бабина дочка ледь не зірвала дитяче свято

Вихователь ДНЗ № 1 «Дельфін» Людмила Пророченко стверджує: у дитсадку що не Новий рік — своя історія. У неї самої стільки всіляких приколів!

Вихователька ДНЗ №1 "Дельфін" Людмила ПророченкоВихователька ДНЗ №1 "Дельфін" Людмила Пророченко Наталія Рубей

— Було, відпрацьовуємо дитяче свято. Танець Сніжинок розучуємо, — розповідає Людмила Іванівна. — Питаю у дівчаток, хто буде на Новий рік Сніжинками, вони піднімають ручки. Вивчили танець. Настає святковий ранок, вмикається музика, дивлюся — а у нашому таночку Сніжинок кружляє Червона Шапочка! Дитя або не знало, ким його вдягнуть батьки, або дуже хотіло танцювати.

А якось у садочку ставили казку про бабину дочку і дідову дочку. Роль ледащої бабиної дочки дісталася Людмилі Пророченко. І вона готувалася до неї ґрунтовно!

— Щедро намастилася чорною фарбою (у казці — смолою), вдягла якусь жахливу шубу, сиджу під ялинкою з півторачкою молока, салом і цибулею, — згадує Людмила Іванівна. — За сценарієм, Дід Мороз повинен підійти до мене і запитати: «Дівчинко, чого ти тут сидиш?»

Я собі їм сало з цибулею, молоком з пляшки запиваю. Виходить Дід Мороз (моя колега Світлана Пономаренко) — і мовчить. Я ж чекаю, сало з цибулею їм, а вона — мовчить! Піднімаю очі, а у Діда Мороза — борода від сміху стрибає, з очей сльози ллються і — ні пари з вуст! Світлана Олександрівна не зразу себе опанувала, а вже після свята каже мені: «Людо, ну, хіба це можна так натурально сало з цибулею наминати? Та ну тебе! Мало дитячий ранок не зірвала!»

Історія третя — від водіїв «швидкої»: про домашні пологи і «оптовий» виїзд

Валерій Мисник і Сергій Радченко, водії Корюківської станції екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, мають безліч професійних історій. Зокрема, і тих, які сталися під час новорічних свят.

Бригада "швидкої". Зліва направо: водій Валерій Мисник, фельдшери Оксана Батрак, Наталія Тьома, водій Сергій РадченкоБригада "швидкої". Зліва направо: водій Валерій Мисник, фельдшери Оксана Батрак, Наталія Тьома, водій Сергій Радченко Наталія Рубей

Згадують, якось під Новий рік обслуговували виклик з Хотіївки. Зима, мороз, вітер лютує! Ледь дісталися села. Пішла до хати фельдшер Тетяна Олещенко — нема й нема. А потім виходить і каже: «Неси ноші, у нас породілля». Доки Сергій Радченко ноші заніс до хати, фельдшер, оцінивши ситуацію, прийняла рішення приймати пологи вдома.

— Уявіть собі, що таке приймати пологи вдома, у селі! — зауважує завідувач станції Михайло Стецко. — Якщо у лікарні забезпечення пологів здійснюють 9 осіб, то у нас на виїзді — один фельдшер! Тож доводиться і водієві підсобляти.

Водій — витримав покладені на нього обов’язки. Згадує, що тоді пологи пройшли вдало. Породіллю морально підтримували з печі її трійко малих дітей.

Усе цікавилися, хто ж там народився, а коли дізналися, що хлопчик, на всю хату раділи: «Ура! Тепер нас порівну — двоє дівчат і двоє хлопців!»

Інша історія цілком може претендувати на назву «Родинне засівання». Якось на «103» надійшов виклик про те, що перед мостом біля хлібозаводу лежить сп’янілий засівальник.

«Швидка» забрала бідолаху і доки розверталася, фельдшер Сергій Батрак побачив, що за мостом лежить ще один чоловік аналогічної «кондиції». Під’їхали, щоб заодно і цього забрати, а перехожа жінка каже: «Ви проїдьте ще трохи далі до переїзду, бо там їхня невістка лежить. Така сама». Дружний родинний «падіж» стався якраз на Старий Новий рік. Назасівалися.

Водії «швидкої» кажуть, що у новоріччя трапляється багато саме таких викликів. Якось, теж на засівання, забирали п’яного чоловіка біля фабрики техпаперів. А той криком кричить на всю вулицю: «Санки, мої санки!»

Великі важкі санки і справді стояли біля лежачого. Що робити? Чоловіка — у «швидку», санки — причепили до автомобіля і вперед. Біля автостанції люди руками активно махають водію, мовляв, подивись, якісь санки причепилися! Та хіба ж він може кожному розповісти, що то — транспорт «клієнта»? А чоловік той проспався у теплі медзакладу, забрав свої дорогоцінні санки і пішов геть.

Інший, «такий же», але вже з Верхолісся, ще й претензії до медиків виставив, мовляв, біля мене лежала пляшка з «горючим» — хто осушив?! Валерій Мисник з острахом згадує, що того чоловіка врятував лише увімкнений ліхтарик біля нього, бо ж лежав майже на дорозі!

Історія четверта — від таксиста: де вертоліт не пролетить, таксі проїде!

Корюківський таксист Михайло Давиденко Новий рік зустрічає на роботі. Каже, «Радіо-таксі» працює щодня і цілодобово, у будь-які свята. Дуже насиченим роботою буде і перший день нового року — 1 січня. Бо ж автобуси і маршрутки не ходитимуть, а людям їхати треба.

Таксист Михайло ДавиденкоТаксист Михайло Давиденко Наталія Рубей

Близько трьох років тому у передноворічну ніч Михайлові Давиденку довелося доставляти у Семенівський район компанію киян — двох чоловіків і їхніх дітей. Маршрут приватного рейсу киянам довелося змінити у зв’язку з погіршенням погодних умов. Тоді вертоліт посадили у Корюківському районі.

Люди добиралися на Семенівщину на таксі. Віз їх саме Михайло Давиденко. Каже, це були дуже інтелігентні і виховані люди, які захотіли зустріти свято у поліській глибинці, подалі від міської метушні. Хоча, зізнається, таких під Новий рік мало.

Новоріччя — особлива пора. І особливі клієнти - стверджує Михайло Давиденко. Зазвичай, «підшампанені», веселі, балакучі. Хоча бувають і такі, після яких навіть салон авто «матюкається».

 

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися