Чи знаєте ви людей, які не мають шкідливих звичок? Таких, щоб добровільно відмовився від чарки, наркотиків, паління? Наша розповідь саме про таких чоловіків, які живуть у Корюківці займаються спортом, мають цікаві захоплення і міцні родини.
За все життя навіть не пригубився чарки
Асад Мухаммад
Лікар-нефролог Корюківської районної центральної лікарні Асад Мухаммад народився і до свого двадцятиліття жив у Пакистані, місті Джелул. У родині їх було четверо: батько Шафі, мати Лашіус, брат Овес і Асад.
Батько — офіцер Військово-Повітряних сил Пакистану, згодом службу продовжив в Об’єднаних Арабських Еміратах. Фізично і розумово дуже підготовлений. Сам ніколи не мав шкідливих звичок, і синів з дитинства до цього привчав.
Після загальноосвітньої школи Асад навчався у педагогічному училищі в Пакистані. Займався легкою атлетикою, бігом. Ще тоді захопився крикетом—англійська гра, схожа на бейсбол.
Саме вона його зробила витривалим і загартованим. А вже професію лікаря йому допоміг обрати батько. Хоча здобувати її довелося в Україні, в Київському медичному університеті імені Богомольця.
Після закінчення медичного вишу Асад Мухаммад повернувся до Пакистану. Працював за обраною професією в кардіореанімації, лікарем у місті Міан Валі. Займався спортом. Каже, що в Пакистані багато людей ведуть здоровий спосіб життя.
Хоча є й такі, котрі мають шкідливі звички — пристрастилися до наркотиків. Лікар переконаний, що у них немає майбутнього, з ними взагалі мало хто спілкується.
Та згодом Асад повернувся до України.
Довгі роки вони з майбутньою супутницею життя листувалися. І щоб створити родину з коханою жінкою, пакестанець перебрався до України. Дружина Тетяна — лікар-кардіолог Корюківської ЦРЛ подарувала йому сина.
Первістку дали йому ім’я Назар на честь діда Асада. Ім’я це у Пакистані досить поширене, воно означає — погляд. Сину вже чотири роки. Асад каже, що, подружжя велику увагу приділяє вихованню Назара. Прагнуть, щоб зростав здоровим, а потім, як і батько, вів тільки тверезий спосіб життя.
Майбутній поліцейський без шкідливих звичок
Анатолій Халімон четвертий рік навчається у Києві в Національній академії внутрішніх справ. Йому 21 рік. Зовні має вигляд добре фізично розвинутого чоловіка, тому що давно займається спортом. Каже, що стати поліцейським мріяв зі шкільної парти.
Після закінчення вишу йому б хотілося працювати слідчим або у секторі карного розшуку. Приємне враження на студента і уродженця Корюківки справляють фільми, де головні герої — наполегливі поліцейські, котрі професійно борються зі злочинцями, добре підготовлені фізично, завжди досягають результату. Зазвичай вони ведуть тверезий спосіб життя, спортсмени.
Хлопець не має шкідливих звичок, не вживає спиртні напої. Як, до речі, і члени його родині. Майже щодня по дві години займається боксом у Корюківці чи Києві. А зараз він на практиці у Корюківському відділенні поліції, де йому дуже подобається.
Дружина зненавиділа, а батьки — вигнали з дому
Життя корюківчанина Григорія Миколайовича поділене на дві частини: «до» і «після». Уже 26 років, як він не вживає спиртнні напої і навіть малоградусне пиво, каже 52-річний чоловік.
Раніше він трудився робітником на підприємстві, яке тоді діяло в Корюківці. З дружиною проживали у гуртожитку, у них народилася донька. Працював водієм, потім — на верстаті.
Міг виточити будь-яку деталь, бо дуже добре розумівся у слюсарній справі. До нього часто йшли знайомі, щоб щось замовити. А розплачувалися чим? Тільки горілкою.
За кілька років зловживання алкоголем він став залежною людиною. Його за це жорстко критикувала дружина. Але це ще був не кінець. Траплялося, що додому не доходив — валявся під парканами чужих садиб.
Зрештою, його вигнали з дому. Дружина сказала, щоб їхав до свого села, яке за два десятки кілометрів від Корюківки, до батьків. Але й найрідніші люди зненавиділи його за пиятику. За рік — виправили з батьківського дому.
Його товариш Микола якраз їхав у Київ на роботу, на завод, де був бригадиром. Запросив Григорія до себе у бригаду, проте за умови — не пити. Але той і в столиці продовжував заглядати до чарки. Уже й Микола лютував, мовляв, ти ж мене підводиш. Зрештою, дав останній шанс.
Важко доводилося виходити Григорію з запою. Пиво потрохи вживав ще місяців зо два. Тіло крутило, голова боліла. Та якось товариш по гуртожитку почав забирати Григорія на ранкові пробіжки. Поступово ставало легше. З тих пір чоловік не п’є ніяких горілчаних виробів.
У Києві у 30 річному віці Григорій знову оженився. Має двоє дітей від другого шлюбу. Захоплюється риболовлею на Дніпрі. А коли приятелі сідають до столу і починають розпивати градусні напої, залишає компанію.
Спорт несумісний з алкоголем
Артем Науменко
Артем Науменко працює в Корюківці у групі реагування патрульної поліції. Каже, що тверезий спосіб життя — то необхідність. Якщо й дозволяє собі випити чарчину спиртного, то це буває дуже й дуже рідко. Більше віддається гирьовому спорту, який додає йому життєвої сили, настрою.
Для занять Артем завжди знаходить вільний час. Каже, що орієнтується на гирьовиків, які мають великий досвід. Вони його запалюють на рекорди. Артем не раз вигравав на престижних обласних турнірах серед поліцейських. Були великі перемоги у нього і в рідному місті.
У Корюківці рівних йому у таких змаганнях ще не було.
