Сімейні лікарі й терапевти першими зіткнулися з коронавірусною інфекцією. Вчилися на ходу — і ще багато чого, напевно, не вміють. Але понад два місяці жорсткого карантину додали медикам упевненості у завтрашньому дні. Про виклики та головні зміни у роботі Корюківського центру первинної медико-санітарної допомоги під час пандемії ми поговорили з головним лікарем Світланою Лещенко.
Медики просять без нагальної потреби в лікарню не ходити
Світлана Лещенко стійко витримує іспит коронавірусом. Від самого початку карантину й до сьогодні вона як керівник і як сімейний лікар, з якою уклали декларації майже 2000 пацієнтів, на кожен новий професійний виклик реагує виважено і швидко.
Коли 25 травня в їхньому закладі відновили профілактичні огляди та плановий прийом пацієнтів, сказала людям прямо: не треба всім охочим відразу поспішати в поліклініку.
І хоча люди два з половиною місяці не мали змоги побувати в лікаря, треба розуміти, що ситуація з коронавірусом залишається загрозливою. А де, як не в лікарні, можна найчастіше підхопити інфекцію.
Лікарі Центру й надалі продовжують консультувати своїх пацієнтів телефоном. Подзвонивши своєму лікаря, можна також дистанційно отримати електронний рецепт на ліки. У кого є інтернет, можуть скористатися онлайн-прийомом, який у Центрі первинної медико-санітарної допомоги почали активно використовувати під час карантину.
«Я можу пишатися своїм колективом»
Світлана Віталіївна переконана, що карантин усіх змінив і багато чому навчив. Він показав, на кого можна розраховувати у складний час. Бо дехто проявив слабкодухість і боягузтво.
— Я можу пишатися своїм колективом. Жоден працівник Центру, а це загалом 150 осіб, з початку карантину не звільнився і не відмовився надавати допомогу хворим, виїжджати на виклики.
Хоча й не знали — заражені вони чи ні. Лікарі продовжували працювати навіть після того, як побували в контакті з людиною, яка мала підтверджений випадк Covid-19.
Ми в колективі намагалися про це не говорити, але в очах своїх колег я теж бачила страх. Кожного дня, йдучи на роботу, приймала заспокійливе, і про це не знали навіть удома. Розуміла, що не можу показувати свої почуття, бо за мною — пацієнти, родина, колектив. Вони вірять мені та сподіваються, що все буде добре, і я не можу їх підвести.
Коли брали перші мазки для ПЛР-тестів, у медсестер тремтіли руки. Не тому, що не вміли, а тому, що боялися. Людство вперше зіткнулося з чимсь новим та невідомим, яке набуло масштабів пандемії. Тож страх — це природна реакція людини на все, чого вона не може зрозуміти.
Зараз все це ми згадуємо з посмішкою. Звичними та впевненими рухами надягаємо захисний костюм перед черговим викликом. Як виявилося, звикнути можна до всього.
Як все було на початку пандемії
На початку пандемії забезпечення медичних закладів району засобами індивідуального захисту було дуже слабким. Звісно, деякий запас був: дезрозчин, рукавички, маски. Але в тих умовах, це майже нічого.
Деякі речі на початку Центр купував за свої кошти, бо Covid-19 мало хто ще сприймав усерйоз. Епідемія була в Китаї, а Китай далеко. Ще в січні за власні кошти закупили санітайзери, диспенсери для одноразових рушників, пульсоксиметри, захисні екрани, окуляри, антисептики та дезрозчини.
Потім долучилися місцева влада, бізнес, громадські організації та небайдужі громадяни. Світлана Лещенко щиро вдячна всім, хто не залишив медиків наодинці з небезпечним вірусом. У першу чергу, Корюківській ОТГ та особисто меру Ратану Ахмедову. За кошти міського бюджету вони закупили більшу частину засобів індивідуального захисту — на 180 тисяч грн.
Відразу відгукнувся агрохолдинг «Урожай». Його керівник Олександр Левицький одним із перших представників бізнесу запитав медиків, яку надати фінансову допомогу, і перерахував 20 тисяч грн. Виділяли кошти з районного бюджету (15 тисяч грн), Холминської ОТГ (5 тисяч грн). Підставили плече Корюківський держлісгосп і ТОВ «Корюківська АСС».
Мобільна бригада медиків з Холмів перед виїздом
Завдячуючи цьому, Центр придбав захисні костюми, респіратори, окуляри, щитки, бахили, рукавички, пробірки для забору мазків на ПЛР, безконтактні термометри. І наразі заклад забезпечений усім необхідним майже на два місяці.
Минуло пів року пандемії в світі
З початку пандемії минуло пів року, а медики й досі достеменно не знають усіх механізмів передачі коронавірусу. Не орієнтуються, скільки часу зберігається імунітет у людини, що перехворіла на цю недугу, не мають чіткої тактики лікування та препаратів для профілактики.
— За час свого існування людство пережило та побачило не одну хворобу, — додає Світлана Віталіївна, — поборемо й цю. Я впевнена, це лише питання часу. Але поки нам не можна нехтувати правилами гігієни.
Потрібно поважати одне одного, щоб старання лікарів, учених, які щодня борються з Covid-19, ризикуючи власним життям, не були даремними.
