Менський район по праву можна назвати «картопляним». Адже де ще їдять стільки картоплі, як не в нас: і на обід, і на вечерю, ще й зранку підігріти можна. Та й був час, коли «другий хліб» саме з Мени надсилали цілими залізничними складами по всій країні. Знаю про це не з чуток, адже мій дідусь колись був директором бази «Сортнасіннєовоч».
Що тоді, що зараз – а люди все так само працюють на городах від зорі до зорі, бо знають: попереду зима, варто підготуватися, щоб було що на стіл поставити. І якщо раніше картоплю садили-копали власноруч, то тепер свій час та працю цінують більше й використовують усі можливі засоби та сільгосптехніку для полегшення роботи. Збирати урожай бараболі більшість починає зазвичай після свята Пантелеймона-цілителя. Тож Сусіди.City вирішили проїхатися по городах та подивитися, хто вже викопав, а хто забарився.
У Макошиному на врожай жаліються
Не зраджує дідівські методи жителька Степанівки Раїса Гронь.
– Настав сезон, час копати, – каже жінка, управляючись із заступом у руках. – Урожай цього року хороший, та все ж не краще, ніж торік. Добрив у магазині не купуємо, використовуємо, як і більшість, перегній. Тому картопля в нас органічно чиста.
У родині Терещенків вирощують цю культуру в більших масштабах. Садили біля будинку й на полі, тож копають не тільки під лопату, а й із допомогою картоплекопалки та навіть комбайну.
Раїса Гронь: «Ділянка під город біля будинку невелика, чотири сотки, трактору ніде й розвернутися, тому краще потихеньку власними зусиллями»
– Цьогорічним урожаєм задоволені, – розповідає господиня Валентина Терещенко й демонструє бульбу розміром з долоню. – Частину продамо, все інше – собі. Та й у господарстві знадобиться.
У Макошиному на врожай жаліються, кажуть, не дуже щедрий. Хоч і підживлювали (хто перегноєм, хто магазинними добривами), минулорічному раділи більше.
– Картоплю копаємо всім сімейством, – розказує Тетяна Левчук, фельдшерка Макошинського пункту екстреної медичної допомоги. – У тата, Василя Пилиповича, є кінь, тому наймати трактора нема потреби. Чоловік веде коня, батько з плугом слідом, а жінки вибирають.
Урожай родини Терещенків: трапляються картоплини по 700–900 грамів
Скаржиться й Тетяна Василівна на цьогорічну бараболю: більше вклали, аніж отримали.
Жительку Мени Тамару Кот застали на городі саме за процесом копання.
– Біля будинку копаємо лопатою, на полі – трактором, – ділиться менянка. – Засадили десь соток 15, добре вродила беллароза, конкорд і розара. Взагалі цей овоч у нашій сім’ї люблять дуже: це ж і вареники, і деруни, і картопляники. Тому без нього нікуди. Врожаю не завжди вистачає на всю зиму й весну, бо ж іще й худобі дати треба.
Купити чи продати?
Ті, у кого картоплі цьогоріч більш ніж вдосталь, можуть продати її за оптовими цінами. У Мені ваш продукт приймуть на автостанції по 4–4,50 гривні за кілограм. У заготівельній конторі – по п’ять гривень за кілограм, але за умови, що бульба гарна та якісна.
Займається оптовою закупівлею й підприємець Олександр Босенко. Теж прийме у вас врожай за п’ять гривень кіло.
Звичайно, ті, хто продає чи обмінює власні овочі, таким цінам не дуже раді. Адже торік на ту ж картоплю вартість була вдвічі вища: 10 гривень за кілограм.
Несолодко доведеться й тим, хто свого городу взагалі не має або ж посадив мало: купуватимуть у людей чи в магазині. На базарі зараз зможете придбати бараболі за роздрібною ціною 6–6,50 гривні. Є й дорожче, іноді – дешевше, якщо пошукати. А в продуктових крамницях ціни стартують від 7–8 гривень і вище.
