Верховна Рада України в першому читанні розглянула законопроєкт №4535 «Про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку інституту старост», поданий групою депутатів і зареєстрований 22 грудня 2020 року. Він не ідеальний: є прихильники і опоненти. Тривають дискусії щодо визначення статусу старости та його ролі в життєдіяльності громади, обрання старост чи їх призначення головами місцевих рад, моделі старостинських округів і механізму їх утворення, членства старост у виконкомах місцевих рад.
Із депутатом Менської міської ради Оксаною Булавкою говоримо про плюси та мінуси цього законопроєкту, про перспективу населених пунктів, від яких не має депутатів у міськраді, про зміну територіальних меж старостинських округів та ймовірне зменшення їх кількості після прийняття такого закону. Співрозмовниця переконана, що законопроєкт №4535 поглиблює кризу представництва простих людей в органах влади, нівелює бажання й волю мешканців невеликих сіл.
– Оксано Михайлівно, чимало експертів вважають цей законопроєкт відірваним від сільських реалій, від критичної ситуації в «глибинках», від демографічної кризи в регіонах. Зокрема й на Чернігівщині – області з надто низькою густотою населення. По-моєму, селяни бояться, що влада їх ігнорує, і вони приречені на виживання.
– Призначення старост, а не обрання на прямих виборах – це, без перебільшення, позбавлення сільських жителів конституційного права вибору, усунення їх від найважливішого – можливості самостійно вирішувати свою долю і перспективу села. Люди хочуть почути правдиву відповідь на запитання: «Чому влада нав’язує їм старост?»
Селяни цілком логічно сприймали спершу сільського голову, а нині старосту як представника власних інтересів, а не члена команди голови територіальної громади. Думка людей і позиція голови щодо кандидатів можуть не співпадати.
Жителі сіл і хуторів хочуть, як і раніше, брати участь у виборі старости округу, обговорювати кандидатів, обирати очільника на альтернативних засадах, прагнуть, аби все було демократично й відкрито.
– Виборчий кодекс України, до якого у 2019 році внесли зміни, спричинив глибоку політизацію виборчого процесу. Відбулися також кардинальні зміни і в процедурі обрання старост.
– На минулих місцевих виборах 25 жовтня 2020 року старост не обирали. До місцевих виборів території сільських рад автоматично стали старостинськими округами, а сільські голови виконували обов’язки старост.
Бо ж визначено, що «старостинський округ – частина території територіальної громади, в межах якої розташовані один або декілька населених пунктів, крім адміністративного центру такої територіальної громади, визначена сільською, селищною, міською радою з метою надання відповідних послуг жителям такого округу та забезпечення представництва їх інтересів старостою».
До Менської територіальної громади входять місто Мена, селище Макошине та 37 сіл. Є 20 старостинських округів із призначеними 20 старостами. Міський голова, а не жителі того чи іншого округу, визначився з кандидатурами на цю відповідальну посаду. Депутати восьмого скликання проголосували за них.
– Ініціатор згаданого законопроєкту – народний депутат України, голова підкомітету з питань адміністративно-територіального устрою Віталій Безгін – вважає помилковим твердження, що перехід від системи прямих виборів старост до системи призначення радою громади за поданням голови позбавляє сільські території представництва при прийнятті рішень. Бо депутати і є такими представниками.
– Не згодна з Віталієм Безгіним, адже вибори депутатів місцевих рад, проведені за новим Виборчим кодексом, призвели до ситуації, коли майже половина старостинських округів Менщини не мають своїх представників у міській раді. Населені пункти з різною кількістю жителів і віддаленістю від центру громади. Серед них – Покровське, Киселівка, Блистова, Семенівка, Величківка, Ліски, Осьмаки, Синявка, Садове. 26 депутатів міської ради – представники восьми політичних партій.
– До Менської громади доєдналися кілька населених пунктів. Отож мешканцям приєднаних сіл треба вчитися жити і розвиватися разом із новими сусідами – вже великою територіальною громадою.
– У селах повинні бути люди, які комунікуватимуть із жителями сіл, з депутатами та головою громади. Відчуття єдності допомогли б сформувати старости, обізнані з проблемами, буденними питаннями людей. Є старости з досвідом роботи в органах місцевого самоврядування, які щодня спілкуються з людьми, вирішують різні питання життєдіяльності сіл. Є і вперше призначені на цю посаду. Та спільними силами можна досягти результату.
Така ситуація нині. Але з часом відбудеться як переформатування старостинських округів згідно з рекомендованою кількістю населення (1,5 тисячі осіб), так і перепризначення старост.
– У законопроєкті №4535 чітко не виписані повноваження старост. Немає ще й конституційного визначення інституту старост.
– Так. Ким будуть старости – чиновниками місцевого самоврядування, комунікаторами між людьми і владою, керівниками територій чи людьми, яких довантажуватимуть функціями? Поки невідомо. Якщо керуватися озвученою мінімальною чисельністю округу в півтори тисячі осіб, то на Менщині буде десь 9 старостинських округів. У що тоді перетворяться села, в яких не буде жодного представника влади? Хто виконуватиме організаторські функції? До кого звертатимуться люди за допомогою? Депутата не обрали, старости не буде – а хто буде?
– Оксано Михайлівно, ви праві. Староста не може бути «акробатом, що стоїть на шпагаті між очільником громади і людьми, яких він повинен представляти».
– Законодавчо не обґрунтовано статус старости. Це – посадова особа місцевого самоврядування, менеджер-управлінець із надання певних послуг чи виборна посада за результатами прямого голосування чи, в гіршому випадку, громадського обговорення?
За рішенням органу місцевого самоврядування за старостою закріплюються окремі завдання адміністраторів центру надання адміністративних послуг.

Однозначно, що громадяни повинні впливати на вибір людини, яка представлятиме їхні інтереси в органах місцевого самоврядування. Кандидатури чинних старост Менщини не обговорювалися на зборах жителів сіл та громадських слуханнях, бо призначалися вони до появи законопроєкту №4535. Імена кандидатів на посади озвучувалися на погоджувальних радах міського голови з депутатами.
– Народний депутат Віталій Безгін висловив тезу, що «староста має стати елементом ефективної системи управління громадою, політичну відповідальність за результати якої несе голова». І не обов’язково бути жителем тієї чи іншої території.
– Фаховість старости, його досвід, прагнення відстоювати інтереси мешканців округу можуть бути важливішими за приналежність до тієї чи іншої території. Наприклад, Роман Боюн живе в Блистові, а призначений старостою сусідньої Бірківки. Юрій Андрійченко зі Стольного працює старостою у Волосківцях. Віталій Савченко з Кукович має столичну реєстрацію, але це не заважає йому належно виконувати службові обов’язки.
– Ви озвучили думку про громадські слухання. Хочу запитати, чи буде це плюсом при виборі кандидатури старости?
– Законопроєкт передбачає, що «староста затверджується за пропозицією відповідного голови, що вноситься за результатами громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю), проведеного в межах відповідного старостинського округу». Та механізму обговорення кандидатур на посаду старост із мешканцями сіл перед їх винесенням на розгляд ради, яка затверджує чи звільняє старосту, не виписано. Розмову голови ради наодинці з кандидатом теж можна вважати консультацією? А опитування у Фейсбуці із залученням ботів – розцінити як публічне обговорення?
На жаль, модель публічних дискусій сумнівна. Сільські жителі не звикли публічно озвучувати думки про сусіда, чия кандидатура, скажімо, обговорюється. Всі одне одного знають, хтось комусь рідня. Односельчани побояться образити сусіда, однокласника чи кума, щоб не посваритися. Принципову позицію, не зважаючи на політичні вподобання, висловлять найсміливіші.
Створення ради старост – дорадчого органу при виконкомах місцевих рад, який обстоюватиме інтереси жителів територій, політично не представлених, теж ситуацію не змінить. Пропозиції і рекомендації такої ради законної сили не матимуть. Різні думки і щодо членства старост у виконкомах місцевих рад. Старостам нібито гарантується право участі в засіданнях виконкому та виступу для озвучення своєї точки зору. Чи буде така нагода гарантованою? Ні. Консультації, обговорення, слухання, дискусії кардинально не вплинуть на позицію голови ради.
– Очевидно, золоті часи місцевого самоврядування минули. Виборчий кодекс зіграв злий жарт – села без депутатів, а старости стали предметом політичного торгу між партіями, чиїм представникам пощастило бути депутатами і головами громад.
– Прямі вибори старост – єдиний вірний шлях. Старостою може бути тільки авторитетна, шанована сільчанами людина, професійна, з досвідом практичної роботи. Обрана, а не призначена зверху. Виборча система така, що участь беруть тільки політичні партії. Депутатів обрали, а до кого саме із 26 звернутися за допомогою – люди не знають.
Призначення старост позбавляє мешканців невеликих сіл конституційного права вибору і можливості бути почутими. Усунення жителів відповідного округу від обрання старости – не тільки великий мінус законопроєкту, а й занепад сіл із невеликою кількістю населення.


