Про те, що Україна і українці мають величезну підтримку за кордоном, сумнівів не виникало. Якби це було не так, то нас би і не попереджали про загрозу військової агресії з боку такого вже давно нам неприємного сусіда.
Наприкінці жовтня група українських журналістів, в якій перебував і я, тиждень гостювала в Німеччині. Тоді весь час нас супроводжував, допомагав в комунікації, в навігації англієць Барні Вінстон. Ми з ним заприятелювали, і ця дружба триває донині. Хай хоч і віртуальна. Але навіть моральна підтримка від британського товариша зігріває і обнадіює.
Більше десяти днів триває війна. Вона у всіх притомних іноземних друзів викликала осуд, обурення. Поки в Україні наші співвітчизники голіруч ідуть на ворожу техніку, не даючи їй можливості просування, наражаються на небезпеку бути розстріляними чи розчавленими танковими гусеницями, іноземці лише співчутливо знизували плечима. І ось, коли минає час, а агресор продовжує і надалі вбивати українців, нищить все те, що поколіннями ними примножувалося, плюндрує українську землю, прості люди там, за кордоном, наче як починають пробуджуватися. В неділю вони повиходили на антивоєнні маніфестації в підтримку українського народу в містах різних країн. За повідомленнями, відбулися вони і в 70 містах країни-агресора. Кажуть, що 5000 учасників були схоплені правоохоронцями.
Майже весь 2020 рік мені довелося працювати в сусідній Польщі. Там залишилися друзі та знайомі. Як серед українців (частина з них зараз повернулася на Батьківщину), так і серед поляків. Вони теж стурбовані бідою, яка трапилася в нашій державі, цікавляться станом справ, пропонують допомогу, виходять на мітинги в захист України. Мій друг Ярослав Макарович, мешканець Івано-Франківщини, нині перебуває в Польщі і сьогодні разом з іншими українцями та поляками також вийшов на мітинг у Варшаві на підтримку народу України.
Уся ця підтримка є дуже важливою для українців. Але вони, а особливо жителі територій та міст, які піддаються нещадній руйнації, чекають дій, які не під силу простим німцям, полякам, італійцям. Вся Україна сьогодні благає керівників країн, що є членами НАТО, закрити її небо від ворожих ракет. Керівники та депутати громад підписують звернення на ім'я президента США, канцлера Німеччини, прем'єр-міністра Великобританії, генерального секретаря НАТО, до урядів та парламентів.
Такий лист-звернення ще 5 березня направила і Менська міська рада. Як повідомив її секретар Юрій Стальниченко, під листом підписи поставили більше тисячі менян. Цю роботу підхопили навіть діти. Юні волонтери з Мени, наприклад, в неділю долучилися до збору підписів жителів міста за звернення до НАТО про закриття неба України. На рівні з дорослими вони також збирали кошти, робили заготовки продуктів харчування для захисників. Про це на сторінці «Менщина туристична» в соціальній мережі Фейсбук повідомила менянка Вікторія Неруш.
Поки Україну і українців підтримують прості люди сильні світу цього не поспішають дослухатися до їхнії закликів та благань. Але ми продовжуємо боротьбу. І як би тяжко не було, але продовжуємо сміятися крізь сльози. Навіть над тим, що бояться убезпечити наше українське небо: «НАТО, не бійся Росію – Україна тебе захистить!»
