Він знав і любив історію, міг розповідати годинами про свою малу Батьківщину, знаходячи в кожному її куточку якусь свою, як сам любив говорити, «вишеньку на торті». Був закоханий у природу, мав безліч ідей, проєктів, задумів та мрій… Ми разом розпочали зйомки серії коротких відео про пам’ятки Менщини. Першою локацією обрали Максаківський монастир, відзняли матеріал… А потім — війна, і проєкт якось став другорядним, адже були більш нагальні питання.
Є речі, які неможливо прийняти. З директором Менського краєзнавчого музею Віталієм Крутим ми дружили давно. Ще у 2021 році я запропонував йому ідею — створити короткі відео про історичні місця Менської громади. Ми хотіли показати, скільки довкола нас цікавих місць, які дихають історією. Варто лише озирнутися і поцікавитись.
Почати вирішили з Максаківського монастиря. Пам’ятаю той день до дрібниць: ми залишили автівку в Максаках, взяли два велосипеди у нашої подруги Алли Головченко і поїхали за Десну. Біля руїн монастиря, серед тиші і пахощів деснянських лугів наче доторкнулись до чогось великого. Було відчуття, що започаткували щось справді варте уваги, щось важливе. Натхненними повертались додому.
24 лютого 2022 року, вторгнення рашистів, широкомасштабна війна поставила наш проєкт на паузу. Згодом Віталія мобілізували. А потім — страшна звістка, він загинув.
Не передати словами, як це — втратити друга. Людину, з якою міг спілкуватись про що завгодно, з якою ділив ідеї та задуми, якому міг довірити і довіритись.
Минає час. Перші роковини. Дні народження Віталія — вже без нього. Але спогади та біль залишаються.
Недавно, переглядаючи матеріали на комп’ютері, натрапив на наше відео про Максаківський монастир. І серце стислося. Бо це — шматок нашої спільної справи, яка так і залишилась незавершеною. Мені важко далась робота над відео, я декілька разів полишав її, потім повертався знову — і так по колу. Бачити на відео живого Віталіка, чути розповіді про монастир, жарти і сміх…
І все ж — я вирішив показати його. У пам'ять про Віталія. У пам'ять про людину, яка любила цю землю, історію і людей.
«Менщина історична: Максаківський монастир» — фрагмент проєкту, який ми вже ніколи не зможемо завершити вдвох з Віталієм Крутим.
Але, можливо, саме в цьому й сенс: продовжити те, що почали ті, кого вже немає поруч.
