Поняття «простій» законодавчо зафіксоване у ст. 34 Кодексу законів про працю і визначене як призупинення роботи, що викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи. Тобто простій є винятковим випадком у процесі діяльності підприємства, коли працівник з об’єктивної причини тимчасово не має можливості виконувати свої трудові функції. Сусіди.City попросили відповісти на найпоширеніші запитання з цього приводу головну державну інспекторку відділу з питань додержання законодавства про працю та аналітичного забезпечення Управління Держпраці у Чернігівській області Оксану Карабан.
Оксана Карабан
Хто з роботодавців може запроваджувати простій під час війни?
З початком війни в Україні запроваджений воєнний стан – особливий правовий режим, що вводиться в разі загрози національній безпеці. Воєнний стан запроваджений на всій території нашої країни, але ситуація в різних регіонах не є однаковою. Зважаючи на те, що основною причиною для введення простою є відсутність умов, необхідних для виконання працівником трудових функцій, роботодавці різних регіонів для прийняття рішення про оголошення простою мають враховувати поточну ситуацію.
Найчастіше під час воєнного стану причинами для запровадження простою є:
- розташування підприємства на тимчасово окупованій території розташування підприємства в зоні бойових дій
- повне або часткове руйнування підприємства внаслідок бойових дій
Роботодавці таких підприємств не можуть забезпечити працівникам нормального робочого процесу та гарантувати відсутність загрози їхньому життю, тому мають повне право запровадити простій. Щодо інших роботодавців, які територіально розташовані в більш-менш спокійних регіонах країни, то вони повинні працювати й тим самим піднімати економіку країни в такий складний час. Зрозуміло, що це не стосується підприємств, які тим чи іншим чином постраждали від військової агресії й не можуть нормально функціонувати або неможлива робота їхніх окремих структурних підрозділів.
Разом із тим на законодавчому рівні не встановлено жодних вимог та умов, які б забороняли або обмежували роботодавців у питанні прийняття ними рішення про запровадження простою під час війни. Це вказує на те, що право вирішувати, чи оголошувати простій під час війни чи ні, має кожний роботодавець.
Для яких працівників можна запровадити простій?
Простій може бути оголошено:
- для всього підприємства
- для окремого структурного підрозділу
- для окремих працівників
Усе залежить від того, наскільки може функціонувати підприємство в цілому або працювати окремі його підрозділи чи окремі працівники. Також, крім простою, деяких працівників роботодавець може перевести на дистанційну чи надомну роботу, якщо це дозволяють їхні трудові функції.
Якщо працівник евакуювався в інше місце?
Якщо працівник-переселенець не розірвав із роботодавцем трудового договору, то трудові відносини тривають. За новим місцем перебування (як на території України, так і за кордоном) працівник може продовжувати працювати дистанційно, якщо дозволяє специфіка його роботи. Також протягом дії воєнного стану трудовий договір з працівником-переселенцем може бути призупинений із його власної ініціативи або ініціативи роботодавця.
Якщо роботодавець оголошує простій для всього підприємства або для структурного підрозділу, в якому працює працівник, що евакуювався в інше місце, то цей режим роботи підприємства має поширюватися і на такого працівника. Але важливим є наявність контакту з працівником, оскільки роботодавець має повідомити йому про запровадження простою.
Ще одна можлива ситуація: бойових дій у населеному пункті нема, підприємство працює, але працівник без попередження роботодавця евакуювався і при цьому своєї роботи не виконує. Для такого працівника не можна запровадити простій, оскільки він залишив робоче місце за власною ініціативою. Звільняти такого працівника за прогул без поважної причини також не варто, зважаючи на те, що в країні йде війна й люди залишають свої домівки. З таким працівником можна призупинити дію трудового договору (робоче місце зберігається, але зарплату не нараховують).
Чи нараховується оплата за час простою мобілізованим працівникам?
Незалежно від того, запроваджено чи ні на підприємстві простій, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток.
Це означає, що мобілізованим працівникам за період простою підприємства під час воєнного стану слід виплачувати середній заробіток.
Чи надаються під час простою відпустки?
Якщо працівник оформив відпустку перед тим, як на підприємстві було запроваджено простій, то її не потрібно переривати: для такого працівника простій розпочнеться з дня, наступного за днем закінчення відпустки.
У разі надання під час простою оплачуваної відпустки ці дні оплачують виходячи із середньої зарплати за останні 12 місяців за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, тобто за загальними «відпускними» правилами. Також потрібно пам’ятати про правила надання відпусток у період дії воєнного стану, а саме що в такий період тривалість щорічної відпустки не може перевищувати 24 календарні дні.
Як нараховується під час простою стаж?
Для оплати за листком непрацездатності враховується страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісячно сплачені ним та роботодавцем страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску. Під час простою працівник як застрахована особа отримує виплати, на які підприємство нараховує та сплачує до бюджету єдиний соціальний внесок (ЄСВ).
Отже, період простою включається до страхового стажу, який враховується для оплати за листком непрацездатності. При цьому місяць, у т. ч. якщо у цей період був простій, зараховується як повний місяць роботи за умови, що за нього сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою за мінімальний страховий внесок, то цей місяць зараховується до страхового стажу пропорційно сплаченим внескам (за встановленою формулою).
Для нарахування пенсії враховується страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Під час простою працівники підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, у цей період підприємство нараховує на виплату працівнику ЄСВ, тому період простою зараховується до страхового стажу, на підставі якого нараховують пенсію.
