У нашій державі вже кілька років слово децентралізація зустрічається на кожному кроці. А чи всі знають, що воно означає та як на нього реагувати простій людині? Не секрет, що в сільській глибинці його інколи вважать ледь не лайливим. Нещодавно журналісти з п’яти областей, зокрема, Чернігівської, за допомогою експертів розбиралися в тонкощах адміністративно-територіальної реформи, що нині впроваджується в України.
Тренінг під назвою «Децентралізація: нові громади та райони. Місцеві вибори 2020: нова територіальна основа» відбувався в столиці.
В Українському кризовому медіацентрі його учасники спілкувалися з Ігорем Коліушком, головою правління Центру політико-правових реформ, Сергієм Шаршовим, директором директорату з питань розвитку місцевого самоврядування, територіальної організації влади та адміністративно-територіального устрою Міністерства розвитку громад і територій України.
Ігор Коліушко - один із спікерів тренінгу
Це люди, котрі прямо причетні до розробки законодавчого підґрунтя реформи. Потім, у стінах парламенту, була можливість поставити запитання голові Комітету з питань державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування народному депутату Віталію Безгіну. Людині, котра впритул займається болючими питаннями створення нових об’єднаних районів.
А на завершення, про нові правила нинішніх місцевих виборів-2020 та можливості для журналістів контролювати виборчий процес розповідала голова правління Громадської мережі «ОПОРА» Ольга Айвазовська.
Що означає децентралізація
Багато років поспіль розподіл повноважень влади в Україні передбачав, що найбільше прав має центральна влада (уряд), потім уже йдуть органи місцевого самоврядування: обласні, районні, міські та сільські ради.
З впровадженням адміністративно-територіальної реформи ситуація кардинально змінюється, бо найбільше повноважень отримують органи місцевого самоврядування. Для цього їм надається і фінансовий ресурс (податки тощо).
У такому разі рішення, що стосуються життєдіяльності громад, прийматимуться набагато швидше, і на них зможуть впливати жителі певних територій. Тобто, кивати на Київ, мовляв, нам так сказали робити, голови громад уже не будуть.
Держава ж своєю чергою контролюватиме законність діяльності місцевої влади. Бо є небезпідставні ризики, що представники місцевого самоврядування можуть перетворитися у таких собі «князьків» чи «феодалів», яким усе дозволене.
Як починалася децентралізація
Спочатку у 2014 році розпорядженням уряду була затверджена Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади. За рік з’явився ЗУ «Про добровільне об’єднання територіальних громад».
Однак пройшло довгих п’ять років, поки 12 червня 2020-го Кабінет Міністрів України затвердив центри та межі нових 1470 громад України. Тепер вся наша держава поділена на ОТГ плюс місто Київ. Остаточну крапку в новому районуванні поставила Постанова Верховної ради від 17 липня 2020 року «Про утворення та ліквідацію районів».
Що далі
Багато хто не розуміє: є постанова про нові райони, а діють іще старі. Чому так відбувається? Річ у тім, що не всі необхідні кроки були зроблені президентами і парламентарями, аби завершити розпочате. Сьогодні терміново слід внести зміни до Конституції України щодо нового територіального устрою. Їх має подати до парламенту Президент України.
Ці зміни розробили та планували внести ще при Петру Порошенку. Але тоді, на переконання експертів, він припустився великої помилки, бо вніс до тексту пункт про окремий статус окупованих територій Донбасу.
Це питання потрібно було вирішувати окремими законопроєктами, каже Ігор Коліушко. А відтак, у парламенті виникла суперечка щодо особливого статусу, дійшло до відвертої агресії в стінах Верховної Ради, і, зрештою, процес внесення змін до Конституції «заморозився» аж до 2019 року.
Торік новий Президент України Володимир Зеленський підготував свої зміни до Основного Закону, пункту про особливий статус окупованих територій Донбасу в ньому вже не було. Проте й Володимир Зеленський не все врахував.
Коли 13 грудня 2019 року він подав до Верховної Ради законопроєкт про внесення змін до Конституції без обговорення з нардепами, ті його не підтримали й відклали.
Такі дії помітних результатів не принесли, тому у квітні влада почала домовлятися з асоціаціями обласних, районних і міських рад. На жаль, процес з поданням відповідного законопроєкту тягнеться й до цього часу. А без нього завершити децентралізацію неможливо.
Лише після внесення змін до Конституції відбудеться корекція норм щодо адміністративного устрою України. Стане можливою ліквідація державних адміністрацій та запровадження префектів — структури, яка контролюватиме від імені держави діяльність органів місцевого самоврядування.
Будуть зрозумілими статуси обласних рад і їхніх виконавчих органів, з’являться повноваження у новообраних районних рад. До речі, про доцільність існування останніх — і досі немає єдиної думки.
А на запитання людей - доки існуватимуть районні й обласні державні адміністрації, відповідь така: поки не внесуть зміни до Конституції. А щоб відповідний законопроєкт набрав чинності, потрібні 300 голосів у парламенті. Чи можливе це сьогодні — експерти припускати не беруться.
Функції нових районів
У центрі 136 новостворених об’єднаних районів (раніше було 490) має розміщуватися, передусім, виконавча влада: райдержадміністрація чи префектура (який орган буде, ще не визначилися). Також там повинні функціонувати територіальні органи центральних органів влади та інші державні установи, зокрема, поліція, податкова, виконавча служба, прокуратура, різні інспекції.
Саме в центрах реєструватимуться осередки політичних партій, при потребі створюватимуться госпітальні, освітні та судові округи. Можливо, в центрах будуть новообрані районні ради, які відстоюватимуть інтереси громад об’єднаного району.
Проте досі немає чітких повноважень райрад, а також джерел фінансування їхнього апарату. У найгіршому випадку, новообрані 25 жовтня районні ради можуть постати перед необхідністю саморозпуску. А можуть лишитися в ролі «англійської королеви»: існувати й нічого не вирішувати.
На думку експертів, райони важливі для ідентифікації території. Оптимальна чисельність населення в них — 200–250 тисяч людей. Хоча є й зовсім маленькі (Верховинський — 30 тис.) і надзвичайно великі — на базі Харкова, Одеси.
Для ефективної роботи райони повинні об’єднувати не більше 15 громад, однак, наприклад, до Житомирського та Чернівецького увійшли понад три десятки ОТГ. А про створення на півночі Чернігівської області двох слабких районів: Новгород-Сіверського і Корюківського, експерти були одностайні – це компромісне рішення, і не виключали можливості його перегляду.
Чим займатимуться нові держадміністрації (префектури)
Представники держави повинні контролювати ситуацію на місцях й інформувати уряд про стан реалізації державної політики. Організовувати та координувати діяльність територіальних органів виконавчої влади, здійснювати нагляд за законністю діяльності органів самоврядування.
Проте на сьогодні держава ще остаточно не визначилася зі своїми структурами в районах, кажуть експерти.
На обласному рівні планується створити при обласних радах виконавчі комітети. Раду і виконком повинні очолити різні люди, але є лобісти, котрі хочуть, щоб ці два органи очолював голова облради. А це загрожує узурпацією влади.
На часі прийняття закону про державні адміністрації, бо поки немає органу, який би мав повноваження ліквідовувати чи реформувати адміністрації, що нині діють.
Головна мета реформи децентралізації
Реформа децентралізації, наголошували експерти, це не скорочення апарату влади. Її мета — наблизити послуги до людей та зміцнити органи місцевого самоврядування. Але поки не ухвалять низки законопроєктів — ситуація в державній владі набиратиме хаотичного характеру.
Терміново потрібні - новий закон про місцеве самоврядування (він уже готується), новий Виборчий кодекс, положення про госпітальні та освітні округи.
Народний депутат Віталій Безгін вважає, що без прийняття законопроєкту № 3651 реформа далі не рухатиметься
А переш за все, необхідно ухвалити законопроєкт №3651 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань діяльності та організації органів державної влади, органів місцевого самоврядування у зв’язку з утворенням (ліквідацією) районів».
Саме він забезпечить правове регулювання багатьох питань, яких не уникнути при передачі майна та розв’язанні багатьох інших проблем. І все це – безпосередня робота наших парламентарів.
