Збірка поетичних творів 59 авторів із загадковою назвою «Сонячне і дощове» побачила світ завдяки заслуженому журналісту України, колишньому редактору «Нашого слова», а нині редактору газети «Вісник Ч» Сергієві Народенку. Книга – відкриття нових імен і побачення з добре знаними майстрами слова.
Любов, від якої квітнуть сніги
Зізнаюся, що не належу до тих дев’яти з десяти журналістів, які починали свій шлях у професію з віршів. Я також і не одна із десяти, які «потайки, у глибині душі, мріють досягти вершин кар’єри і написати книгу».
Згодна з написаним упорядницею збірки Наталією Авер’яновою, що «між цими берегами лишаються римовані рядки, поодинокі збірки, а часто – щемні спогади навпіл із справжньою поезією. Та не завжди журналістська поденщина лишає сили і бажання сісти за вірші або дати життя збірці». Водночас і не згодна, бо поденщина не заважає читати поетичні творіння колег й насолоджуватися, пізнавати світ краси й любові, секрети чарів і порухи душі людської.
Чернігівські журналісти Андрій Тіток та Владислав Савенок
Особливо люблю вірші про кохання. Бажано взаємне, бо, як стверджує Ганна Халіман, близька мені по духу колега із Новгорода-Сіверського, є любов від якої «й сніги квітнуть – ніжніші ромашок і осяйніші білих лілій».
Закон кохання знає й Олексій Маслов, редактор програм радіо UA.Чернігів:
«Отже, спершу люблять за щось конкретне.
У другій фазі люблять, незважаючи на щось інше.
А потім настає фаза третя –
Найвища:
Коли люблять, незважаючи ні на що, всупереч усьому –
Так, як вона хотіла б, щоб любили її саму».
Найприємнішою несподіванкою і великим відкриттям стала інтимна лірика Андрія Тітка, шеф-редактора новин того ж телеканалу UA.Чернігів:
«І я так хотів би стати промінням,
Щоби так само тебе цілувати.
Бути волосся твого корінням,
Щоб знати тебе і твої аромати.
Бути для тебе дуже інтимним,
Бути твоїх почуттів запальничкою,
Літньою спекою, холодом зимним,
Бути єдиною згубною звичкою».
Образно, бентежно, проникливо й оригінально. Побільше б таких «згубних звичок» поміж чоловіків.
На світлинах ще всі молоді
Так, лірика – диво із див. Майже казково, що під однією обкладинкою зустрілися аж 59 авторів (серед них аж 43 члени НСЖУ). Але антологія цінна ще й тим, що поміж віршів живих чернігівських поетів опубліковано й твори восьми журналістів, котрі вже відійшли у кращий світ.
Восьмеро членів Національної спілки журналістів України, колишніх газетярів – Любов Довбенко, Ганна Жагловська, Василь Нікітін, Михайло Онищенко, Петро Пулінець, Володимир Сапон, Василь Струтинський і Микола Ткаченко. Читаєш поезію – і ніби чуєш їх голоси.
«Сон наказував
з памяті стерти
Україну до самого скону.
Найсвятішу мою ікону?!
…Я проснувсь.
А хотілося вмерти».
Це пронизливе одкровення великого патріота з Прилук Миколи Ткаченка (Чорновуса). Як заповіт, як синівська сповідь.
Віднині поміж люди піде їхня поезія, а на світлинах покійні автори назавжди залишаться молодими. Такими їх запам’ятають читачі «Сонячного і дощового».
Душі відлетіли, а пам'ять жива. Житиме дякуючи антології. А сонячне – то веселка, поетичний «квітник» Придесення як вже увінчаних лаврами слави майстрів слова (Дмитро Іванов чи Леонід Горлач), так і початківців.
