Історія жінки, яка тридцять років торгує на корюківському базарі

Торгували макаронами в Гомелі

І я, і мої подруги її шукали. Родинам потрібні були гроші, щоб вижити. Чули, що можна вільно торгувати. З’явилися перші ліберальні закони на комерцію. Але їх тоді мало хто знав до пуття.

Розповідали, що можна відкривати кооперативи. Але у Корюківці їх були одиниці. І до них людей з вулиці не хотіли брати. Тож шукали роботу і заробітки самі.

Спочатку з подругами торгували за межами району. Дізналися, що дехто возить товари у Гомель. Вирішили й собі спробувати. Починали з макаронів. Закуповували в наших магазинах, і у величезних сумках тягали потягами до Гомеля.

Їх тоді чомусь не вистачало в Білорусі. Гомельчане охоче купували. Продавали у різних місцях міста, та частіше — на невеличких стихійних ринках чи біля залізничного вокзалу.

З Білорусі везли промтовари

У той період дрібні комерсанти везли в сусідню країну харчові товари, а звідти — щось таке, що можна було вигідно продати в Україні. У великих сумках або щільно скрученими доставляли килими, паласи, інші товари промислової групи.

Умудрялися привозити по кілька штук. Ними самі торгували або здавали у магазин, де їх швидко реалізували. На цей товар у нас був великий попит. Ми з подругами Оленою Скрипкою та Ольгою Охріменко частенько «каталися» до Білорусі.

Москва теж виручала

Деякі корюківські комерсанти їздили на Москву, розповідає Галина. Там могли вигідно збути невеликі промислові товари. Проте більшим попитом користувалися продовольчі. І домашнього приготування, і підприємств харчової промисловості.

Наші земляки возили домашні сир, масло, інші продукти, які не швидко псувалися. Вони з подругами у  Мені купували великі головки заводського сиру, а в Чернігові та Києві цукерки й інші конитерські вироби — і на Москву.

Тягали важкі сумки, та що поробиш — потрібно було якось виживати. Торгували частіше прямо на Київському вокзалі у Москві.

«Облави» на комерсантів

Перші успішні комерсанти, які дуже стомилися від недосипання, поїздок, непідйомних сумок, вирішили організувати торгівлю у самій Корюківці. Обрали місце за колишньою перукарнею «Лілея», біля автостанції на вулиці Вокзальній.

Саме там донедавна торгували приїжджі з півдня бізнесмени кавунами, мандаринами, абрикосами. А ми тоді з подругами починали з запальничок, батарейок, галантерейних і господарських виробів

Попит на такі товари був підвищений. У Чернігові мале підприємництво розпочалося раніше, тож комерсанти з обласного центру теж приїздили торгувати у Корюківці. Але їм не вигідно було «висиджувати»тут годинами. Тож вони передавали нам свій товар, а ми його продавали за відсотки.

Зрозуміло, що вигідніше торгувати своїм крамом. Тож почали дізнаватися про оптові торгові бази, і самі закуповувати необхідні промислові вироби. До Корюківки у той час приїжджали чернігівські податківці, робили «облави», ганяли нас, згадує Галина. Примушували офіційно реєструватися як підприємці, що, зрештою, ми потім і зробили.
 

Законний бізнес пішов краще

Нині щоденний ринок занепадає

У 90-ті рокі комерсантів було десятки. У кожного — свій сегмент бізнесу. Частина з лідерів малої комерції ставали фінансово міцними. Хтось із них відкрив власні магазини, дехто створив малі підприємства і взагалі пішов зі щоденного ринку.

А після того, як у Корюківці запрацював супермаркет АТБ і нові магазини повідкривали приїжджі — щоденний ринок почав занепадати. Відлякує підприємців і те, що з кожним роком збільшується плата за землю, на якій стоїть торгова ятка.

За одне торгове місце потрібно заплатити 17 гривень, а якщо контейнер великий, то щомісяця доводиться викласти понад тисячу гривень. Частина комерсантів два -три роки тому брала кредити, а повернути їх не може, бо купівельна спроможність падає, у людей мало грошей.

У той же час — товари на оптових ринках дорожчають. За останні роки комерсантів на ринку зменшилося удвічі

Вважаю, що малий бізнес потрібно підтримувати місцевій владі, бо ми працюємо по-білому, сплачуємо усі податки. Хоча є й позитив на нашому щоденному базарі: 2020-го плату за землю поки що залишили на рівні минулого року.