Завдяки громадській ініціативі в Мені з’явилися дельфіни. Не справжні, звісно ж, а намальовані. І морський краєвид з парусником. Яскраві та гарні картини, якими менський художник прикрасив неприглядну пляжну переодягальню, не залишили байдужими відпочивальників. Тепер меняни, купаючись у річці, уявлятимуть себе на морському узбережжі.
Якби кожна талановита людина, що мешкає в Мені, використала свої здібності та трохи прикрасила рідне місто, дуже швидко воно б стало неймовірно гарним. Так, не без проблем і труднощів, але їх було б легше долати, споглядаючи красу.
Ідею розмалювати кабінку на міському пляжі обговорювали ще у 2016 році. Та Володимир Лавський тоді їздив по закордонних заробітках, тож часу не вистачало. Тепер він працює в Києві вахтовим методом: відпрацювавши два тижні, на наступні два тижні повертається додому. Тож вирішив нарешті прикрасити рідне місто.
Фарбами та іншими необхідними матеріалами художника забезпечила «Менакомунпослуга»
Картинки вибрали в інтернеті разом з сином. Сподобалися дельфіни. Хоч і не берег моря, але біля води радуватимуть око. Син Руслан – цьогорічний випускник Менської гімназії – і до ЗНО готувався, і встигав допомагати батьку.
– Намалювали за три дні. Вставали на світанку, брали в наплічники фарби, розчинники, пензлі, ганчірки та інше і їхали велосипедами на пляж. Починали о четвертій ранку, поки тут безлюдно та не жарко, продовжували вечорами, – розповідає Володимир. – Спочатку очистили кабінку від старої фарби.
Руслан ґрунтував, допомагав малювати – йому такі заняття подобаються, хлопець творчий
Володимир має художню освіту. Спочатку в Тамбові вчився розмальовувати самовари, потім перевівся в Глухівське училище на декоратора-оформлювача. Деякий час працював у Березнянському споживчому товаристві – розписував самовари, матрьошок, підноси. З часом, коли залишився без роботи, довелося поїздити по різних країнах у пошуках заробітку.
– Робота на пляжі не завершена, бо я їздив до столиці. Тепер плануємо розмалювати дахи «грибків». Фарби ще є. Це масляні фарби для зовнішніх робіт, яскраві та стійкі, – ділиться художник. – Ще визначаємося з малюнком. Людям подобається наша творчість, зупиняються, розглядають, дякують. І самому стає приємно, що, займаючись улюбленою справою, приніс користь – прикрасив частинку рідного міста.
