Не підприємцям їхнє не болить. Багатьом збоку може здатися, що акції в столиці під назвою «SaveФОП» — елементарне небажання чесно вести бізнес і сплачувати податки в бюджет. Сусіди.Сіty про те, чого ж насправді прагнуть люди, які самі собі й найманим працівникам створили робочі місця, а тепер можуть їх утратити.
Свою позицію погодилися висловити четверо корюківських підприємців: Сергій Швець, який займається продажем жіночого та чоловічого одягу (магазин «Одяг»),Майя Куманик (магазин будівельних матеріалів «Казка»), Валентина Тройна (магазин «Валентина»), Ольга Мещанинець (магазин продуктових та промислових товарів «Універсал»). У чому ж суть проблеми, з якою достукатися до влади намагаються українські підприємці.
Про документацію на товар
Корюківські підприємці стверджують: вони не проти касових апаратів. Але для цього на всю продукцію потрібні первинні документи, щоб було зрозуміло: звідки товар, хто виробник та як він потрапив в Україну. А їх немає, і взяти ніде.
— Де ж візьметься «первинка»? Ми не перевозимо товар через митницю, не розмитнюємо його, — дивується Валентина Тройна. — Товар заходить в Україну без документів. Де ж тоді їх узяти дрібним підприємцям? А без «первинки» ми не можемо запуститися з касовими апаратами. Голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев вимагає від нас до 2022 року утилізувати залишки свого товару без документації. Але що це дасть? По-перше, підприємець не зможе почати все спочатку, якщо утилізує свій товар, бо не матиме коштів. Наші «сільські» доходи й обороти — мізерні в порівнянні з великим бізнесом. По-друге, товар, який нині йде через митницю, знову потрапляє до України без документів. Тобто, виходить, що нам треба викинути свій «вчорашній» товар, щоб закупитися новим і знову ж — без документів? То, може, спочатку на митниці треба порядок навести?
Чому не всіх видно?
Підприємці активно відстоюють право й надалі працювати за спрощеною системою оподаткування. Кажуть, не витримають повної фіскалізації ще й через те, що у мікробізнесу немає можливості утримувати бухгалтера, касира, програміста тощо, аби вести справи. Бідкаються, хоч би «потягнути» нинішніх людей.
У Валентини Тройни було п’ятеро найманих працівників. Цьогоріч звільнила одну продавчиню. Впала купівельна спроможність людей — нема за що утримувати стільки працівників. У Ольги Мещанинець донедавна працювали двоє продавчинь. Одна людина звільнилася, бо її не влаштовує мінімальна заробітна плата.
У Сергія Швеця і Майї Куманик немає найманих працівників. Обоє трудяться в парі зі своїми половинками. І дружина Сергія, і чоловік Майї — теж ФОПи. Магазини Ольги Мещанинець і Сергія Швеця розташовані в орендованих приміщеннях, за які теж треба сплачувати немалі гроші. Плюс електро- і теплопостачання, інші комунальні послуги.
— Ми зареєстровані ФОПи, число в число сплачуємо податки. Нам не вигідно не реєструвати найманих працівників, адже штрафи сягають понад 100 тисяч гривень за кожну таку особу, — каже Валентина Тройна. — Який сенс так ризикувати?
Мої співрозмовники наголошують, що ведуть чесний бізнес, і працівників наймають офіційно, і податки сплачують. Натомість кивають на деякі магазини в нашому місті, де начебто люди працюють нелегально й товар не-оформлений, а відтак — знач-но дешевший, ніж в інших. Чому держава таких уперто не помічає?
Про чеки
Касовий апарат, він же РРО, зобов’язує підприємця надавати покупцю чек. Але для цього кожному виду товару, що є в продажу, надається спеціальний код, завдяки якому можна буде визначити назву та ціну.
— Ви тільки уявіть, що зранку прибув товар, а я не зможу продати навіть хлібину чи приправу, доки кожну позицію не введу до реєстратора розрахункових операцій! — каже Ольга Мещанинець. — І так буде щодня. Коли ж тоді працювати, якщо я в магазині й продавчиня, і прибиральниця, і вантажниця, і директорка?
— Скільки це часу треба, щоб ввести до касових апаратів дані принаймні на тисячу найменувань товарів, — рік? — дивується й Майя Куманик. — З цими реєстраторами нам ніколи буде працювати, та й робити доведеться виключно на штрафи.
Підприємці кажуть, що за кожну позицію товарів без накладної передбачені великі штрафи, які стартують з 51-ї тисячі гривень. Майя розповіла, як у Києві на акції протестів підприємців зустріла жінку, яка вже постраждала від таких санкцій. І навряд чи повернеться в бізнес. Ось чому. У її магазині оптики знайшли понад 40 найменувань товарів без первинної документації. А це одразу понад 2 мільйони гривень штрафу!
Сергій Швець запевняє, що кожен із підприємців і нині, без запровадження повної фіскалізації, на вимогу продавця надає товарні чеки на покупки зі своїм підписом або штампом. І вони мають повну законну силу в разі розв’язання спірних питань.
Валентина Тройна додає, що вона сама зацікавлена в тому, аби на свій товар, який продається з гарантією, надати чек із зазначеною датою покупки. Утім, не кожному покупцю той чек і потрібен. Ольга Мещанинець у своєму магазині встановила термінал, щоб люди могли розраховуватися картками. Каже, чек беруть лише одиниці.
- Безкоштовна програма, яку надає податкова, працює погано, треба купувати нову, - бідкається Ольга Мещанинець. - Можна, звісно, знайти старий комп`ютер чи ноутбук, але ж касовий апарат, принтер для чеків, сканер доведеться купувати. Обслуговування касового апарату теж платне. А це все додаткові витрати. Ще ж Інтернет, без якого РРО працювати не може. Якщо навіть у Києві при розгляді нашого питання зв`язок неодноразово переривався, то що казати про села, де навіть телефонного зв`язку нормального немає, не те, що інтернету.
Про купівельну спроможність і запис «на зошит»
Навесні, коли був перший локдаун, увесь товар Сергія Швеця «завис». Кошти він у нього вклав, а продати не зміг. І сам залишився без грошей, і наступний сезонний одяг був змушений брати в борг.
— Купівельна спроможність населення падає з кожним днем. Багато людей просто не можуть віддати одразу кошти за куртку — пишуться «на зошит», — показує свою боргову книгу Сергій. — Таких покупців — половина. З уведенням касових апаратів ми не зможемо більше давати в борг. Чи краще від цього стане покупцям? Навряд. Нещодавно став свідком ситуації, коли у представника однієї з банківських установ людина взяла в кредит 1500 гривень. Як гадаєте, навіщо? На оплату комунальних послуг! Дожилися. Ось про що треба думати державі, а не про те, як притиснути підприємців.
Підприємницький Майдан
Із листопада минулого року невдоволені підприємці в столиці відстоюють своє право на працю, намагаючись достукатися до високих владних чинів. У рамках руху «SaveФОП» («Захисти ФОП») борються за зменшення фінансового навантаження на малий та середній бізнес і прагнуть залишитися на спрощеній системі оподаткування. Їздять до Києва і корюківчани. Влаштували в столиці варту представників із регіонів.
— Чого добилися? Відтермінування касових апаратів і введення локдауну, який тривав тільки три тижні, а не довше, як планувався, — каже Ольга Мещанинець. — Оце поки що все. Бо влада нас не хоче помічати, вдає, що нас там немає. За цей час не бачили ми ні Зеленського, ні Шмигаля, ні Разумкова — ніхто з них не вийшов до людей.
Попри це, підприємці кажуть, що їхній Майдан дає їм сили й надію на те, що їх почують. Хоча, зізнаються, не всі корюківські підприємці одностайні в прагненні відстоювати свої інтереси в Києві. Припускають, що більшість із них не усвідомлюють, що чекає попереду. Хтось, напевне, не хоче витрачатися на поїздки, бо насправді кожен із власної кишені оплачує проїзд. Або не мають бажання їздити в дощ, сніг чи мороз.
— Ніхто з нас не хоче кидати свої сім’ї та бізнес і їздити до Києва, але нас змушують це робити, — каже Ольга Мещанинець. — У мене вдома хвора мати, проте я не маю вибору — треба їздити! Я прийшла в бізнес, коли старшому синові було сім років, а меншій доньці тільки три. На маслозаводі, де раніше працювала, не змогла трудитися за станом здоров`я. Маючи вищу освіту, з малою дитиною на руках іншої роботи я не знайшла. Відкрила свою справу. Якщо тепер я буду змушена закритися, хто мене візьме на роботу в п’ятдесят років? І мої працівники теж змушені будуть піти на «біржу».
Підприємці кажуть, що з повною фіскалізацією більшість ФОПів будуть змушені закритися або піти в «тінь». Бо працювати законно не зможуть.
— Коли ми започатковували власну справу, ні копійки у держави не взяли, — каже Сергій Швець. — А тепер, коли налагодили свій мінібізнес, держава хоче знищити нас тільки за те, що працюємо легально? Штрафами, які загрожують підприємцям, казну не наповниш. Треба займатися викоріненням корупції, зокрема, на митниці.
Підприємці об’єднуються
Двадцять п’ять підприємців організувалися, щоб створити свою спілку та відстоювати свої права. Запрошують долучатися всіх охочих колег.
Уже провели установчі збори по створенню первинної організації Всеукраїнської громадської спілки «SaveФОП». Головою спілки запропонували Сергія Швеця.
Кажуть, боротимуться за те, щоб залишитися на спрощеній системі оподаткування, проти запровадження реєстраторів розрахункових операцій і локдаунів, які вибивають землю з-під ніг малого бізнесу, за скасування «драконівських» штрафів і мораторій на перевірки, адже до 2022 року реалізувати товар без документів, який лежить роками, підприємці вважають нереальним.
