Сім таємничих легенд корюківського краю — про золото, інопланетян і європейські сади

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

Сусіди.Сity спробували зібрати цікаві легенди про Корюківщину. Спілкувалися з музейними працівниками, старожилами, істориками. І ось, що з цього вийшло.

Золото Полуботка

через GIFER

За кілька кілометрів від невеличкого села Самсонівки колись було велике болото. У п’ятдесяті роки минулого століття воно ніби почало усихати, зменшуватися за розмірами.

Але був на тому болоті, посередині, продовгуватий острів. У деяких місцях він заріс кущами, а в інших — було трясовинне торфовище.

Житель сусідньої з цим селом Сахутівки Віталій Верещака колись розповідав, що приїздили туди археологи із Києва та Дніпропетровська. Він чув від жителів Самсонівки і Бушкетівки, що шукали золото запорізьких козаків. Нібито проживали вони там у сімнадцятому і вісімнадцятому століттях.

Колишній вчитель Віталій Верещака переповідав легенду, нібито сховали в цих місцях золото наказового гетьмана Лівобережної України Павла Полуботка. На острові археологи пробули кілька тижнів, та розкопки не дали бажаних результатів. Хоча дійсно знаходили речі періоду козаччини, навіть часів Київської Русі.

Бували, кажуть, там і чорні археологи, яких зацікавила легенда про золото. Але чи знайшли вони там щось цінне, залишилося у таємниці.

До княгині Урусової прилітали інопланетяни

через GIFER

У давні часи проживав у наших краях князь Урусов. За переказами старожилів, саме за його проектом вибудували село Охрамієвичі. Хто знає його забудову, той високо оцінює архітектурне планування населеного пункту.

А в селі була старовинна церква Миколи-Олександра Невського. За свідченнями наукового працівника Корюківського історичного музею Андрія Науменка, збудована вона у 19 столітті.

А за припущеннями старожилів, раніше на її місці був дерев’яного зодчества храм, який начебто згорів. Саме на цьому місці часом пізніше поховали княгиню Урусову.

Існує легенда, що ця жінка підтримувала зв’язки з інопланетянами. І коли померла, то вони вночі прилітали до її склепу.

Пізніше, у шістдесяті роки минулого століття склеп з прахом княгині перенесли на сільське кладовище. І начебто й до нового місця поховання прилітали інопланетяни. Розповіді про них передаються в цьому селі від покоління до покоління.

Європейські сади в Балясах

через GIFER

Переказують, що у Балясах за сотню метрів від річки Слот у 19 столітті діяв спиртозавод. Його продукцію продавали навіть у країнах Західної Європи. Що таке промислове підприємство було, є офіційні підтвердження.

Перелюбці Григорій Пономарчук, Петро Смальоха у різні роки біля берегів Слоту знаходили залишки того заводу, і навіть деревинні труби. Кажуть, тут були гарні джерела.

Одна з легенд розповідає про те, що в цьому місці були розбиті сади з рідкісними фруктовими деревами. Що нібито цвіли вони неймовірним бузковим квітом і дуже щедро плодоносили. Уже у червні можна було смакувати чудернацькими плодами.

Вважають, що це власник заводу привозив ті деревця з теплих регіонів Франції.

Рідкісні хрести камківської церкви

через GIFER

У селі Камка була церква, яку збудували 1902 року. Хоча за іншими даними, вона тут діяла значно раніше. 1936 року її за наказом більшовиків зруйнували. Цими спогадами поділилася з істориками-дослідниками Корюківського історичного музею місцева жителька Галина Гладченко.

З церквою пов’язана легенда, начебто в ній, в окремій кімнатці, зберігалося кілька золотих і з рідкісного срібла хрестів. Про них мало хто знав навіть з камківчан, а тільки священики.

Та одного разу у першій половині тридцятих років двадцятого століття до населеного пункту приїхали незнайомці у чорних куртках-шкірянках, схоже, чекісти. І щось забрали, нічого не пояснивши.

Фактів, які б підтверджували існування хрестів немає, але місцеві люди кажуть, що чули таку історію від свої рідних.

Дорогоцінності Мазепи у лісах Корюківщини

через GIFER

Існує легенда, що на початку вісімнадцятого століття їхала нашими землями бричка, наповнена дорогоцінностями самого гетьмана Івана Мазепи.

Направлялася вона на Стародуб (тепер — це Брянщина, Росія, а тоді — козацьке місто Чернігівської губернії). Перетнула Корюківку, мчала через поселення Тельне, Сядрине.

У неї, кажуть, були й охоронці. Та начебто постріляли їх бандити, а дорогоцінності захопили.

Один з колишніх краєзнавців з Рибинська Григорій Зборщик підтверджує, що чув таку легенду. А у вісімдесяті роки настільки захопився нею, що їздив навіть до обласного архіву, працівники якого надавали різні матеріали, описові церковні, від місцевих літописців.

Однак ніяких документальних підтверджень так і не знайшов. Залишається лише сподіватися, що дорогоцінності гетьмана можуть бути десь сховані у лісах Корюківщини чи Семенівщини.

Руднянський монастир

через GIFER

У вісімдесяті роки минулого стліття від наукового працівника Корюківського історичного музею Федора Кошеля почув легенду про руднянський монастир.

Такий, кажуть, діяв у 18 столітті. Стояв він біля великої водойми за сотню метрів від Рудні і хутора Шейдовки.

Проте, за розслідуваннями історика Корюківського музею Андрія Науменка, нібито тут не було великого монастиря, а діяла монастирська хата для жінок-монахинь, яких привозили з Чернігова з Троїцько-Іллінського монастиря.

За свідченнями Федора Кошеля, одна з жінок якось пішла до лісу і зникла. А за тиждень її знайшли майже за тисячу кілометрів на російських землях. Прикрашена дорогоцінностями, вся у чорному. Назвалася, що з Чернігівської губернії. Як вона там опинилася, не могла розповісти.

Казала, що якась сила її захопила і перенесла.

Древнє городище біля Буди

через GIFER

За селом Буда — ще й досі залишилися рештки городища першого тисячоліття до нашої ери. Воно обваловане. За переказами селян, у шістдесяті роки сюди приїздили археологи з Києва. Нічого, кажуть, цікавого не знайшли. Проте ця місцевість охоронялася законом. За нею колись доглядав місцевий радгосп. Його працівники обкошували навколо, прибирали.

Наприкінці сімдесятих років місцевий механізатор Анатолій Грищенко розповідав, що начебто його товариш Олександр, котрий орав поблизу і приліг перепочити біля того городища, бачив людей, схожих інопланетяни. У руках вони тримали щось схоже на нинішні ноутбуки. Походили і полетіли на великій яскравій сріблястій «тарілці».

 

 

 

Коментарі:

Останні новини