Наталія Давиденко з Олександрівки цього року кілька разів потрапляла в неприємні ситуації. Та найбільша біда сталася, коли згорів її будинок. Сусіди.City побували у цьому селі.
Миловида жінка має двох дітей, Максима і Томілу. З нею проживав чоловік Олександр з села Прогрес, сусіднього Менського району.
Сусідка Віра Білик розповіла, що жили вони дружно. Мирили. Чоловік був уважний до дружини, допомагав в особистому господарстві. Подружжя мало спільну доньку Тамілу. Трудяща пара, тож і плани будували на подальші роки.
Наталія Давиденко з дітками
Та кілька років тому офіційний чоловік несподівано залишив Наталію. Після розлучення колишні залишилися друзями. Олександр інколи провідував доньку. До місцевих докотилися чутки, що чоловік устиг вдруге одружитися.
А ще люди кажуть — керує ним його мати, яка й досі сумнівається, що Таміла його дитина. Проте, треба ж платити аліменти. Мабуть, вона і направляла до Олександрівки сина — їдь, вирішуй з Наталією, став крапку в стосунках.
Чоловік сказав Наталії, що хоче генетичних підтверджень батьківства. І 5 вересня Наталія поїхала з ним до Києва, щоб за допомогою ДНК — експертизи встановити, чи його донька Таміла. Експертиза ще триває.
Не повірила у казку
Через деякий час після розлучення у Наталії з’явився залицяльник Геннадій. Словесно вибудовував «золоті гори», які називають благополуччям. За розповідями олександрівців, жінка придивлялася до наполегливого чоловіка. Щось у ньому їй подобалося, дещо — не дуже.
Потім він почав їй ставити свої умови. Згодом — безпідставно грубіянити. Наталія не надто вірила у його словесну казку, хоча й продовжувала з ним жити. Та згодом заявила, щоб більше до неї не приходив. І той затаїв образу.
Версія пожежників — підпал
Наприкінці липня родина Давиденків пізно увечері лягла спати. Матір зазвичай раненько вставала, а цього разу, мабуть, стомилася. Вранці тихо було на її подвір’ї, каже сусідка Віра Білик. А інша сусідка Олена згодом помітила, що з-під покрівлі димить.
Від вогню почав стріляти шифер. Коли прибули пожежники, вирувало велике вогнище. Ледве встигли винести з хати речі першої необхідності.
У результаті, будинок згорів майже повністю. Залишився тільки фундамент. Вогнеборцям вдалося порятувати лише три господарські будівлі.
На місці пожежі
Про пожежу жителі Олександрівки згадують з жахом. У першу ніч матір з дітьми прихистила доброзичлива сусідка. За кілька днів родина перебралася до хати матері, яка мешкає за дві сотні метрів.
Корюківські пожежники припускають, що це був підпал. Його міг зробити колишній співмешканець Наталії Геннадій. Він підозрюється, повідомив головний інспектор Корюківської РС УДСНС України у Чернігівській області, майор служби цивільного захисту Максим Кобець.
Світ не без добрих людей
«Відразу після пожежі селом розлетілася гірка вість — без будинку залишилася Наталія Давиденко, — говорить мешканка Олександрівки Ніна Левенець. — Люди у нас доброзичливі, розуміють, що таке горе. Хтось ніс Наталі сто гривень, хтось більше. І таких добродійників було багато».
У сільських магазинах встановили трилітрові банки у вигляді скриньок, куди люди кидали гроші, повідомила секретар Олександрівської сільської ради Юлія. Про гірку пожежу дізналися депутати, провели сесію.
Сільський голова Антон Редін каже, що прийняли рішення виділити погорільцям 10 тисяч гривень. З сільрадівськими та людськими коштами Наталія мала б близько 15 тисяч гривень.
Аферисти не забарилися
А тут на згорьовану жінку натрапили шахраї. З інформації у Фейбуці вони дізналися про її біду. Зателефонували, представилися начебто з благодійного фонду.
Кажуть, що можуть перерахувати значну суму коштів, але спочатку треба тисячу гривень покласти на їхній рахунок. А потім вже вони їй солідну суму «перекинуть».
Наталія повірила, перерахувала кошти. Каже, кілька разів потім телефонувала на їхній номер. Та й досі ті «благодійники» мовчать.
Наталія хвилюється, як житиме далі. У селі будинки коштують від 50 до 60 тисяч гривень. Є й дорожчі. Побудуватися на згарищі неможливо. Від попередньої хати лишився тільки фундамент. Жінка через газету звертається по допомогу до благодійників.
Кошти можна перераховувати на картку ПриватБанку Наталії Давиденко 5168757405840242. Кожна сотня чи півсотні для неї будуть дуже необхідними.
Не сиділа склавши руки
Наталія жінка не з лінивих. Майже постійно у пошуках роботи. Трудилася навіть у південних регіонах України. Не боялась, їхала зі знайомими, а іноді й сама.
В останні роки, каже мати Надія Сюра, їздила на заробітки до Києва. Працювала у супермаркетах на упаковці овочів, інших роботах. Вахтово — тиждень на роботі, стільки ж вдома. Це тривало з березня по середину липня.
За шкільного віку Максимом і Тамілою доглядала бабуся. Такі заробітки дозволяли Наталії вдягнути дітей, підготувати до школи, забезпечити родину товарами першої необхідності.
Батьки допомагають
Тут тепер мешкають погорільці
Батьки Наталії Давиденко хазяйновиті люди, але незаможні. Усе життя прожили в Олександрівці. Трудилися на різних сільських роботах. Проте у якийсь період їхнє сімейне життя дало тріщину. Розлучилися.
І тепер батько Наталії, Вадим, живе на окраїні села. В останні роки тяжко хворів. У лікарні лежав по кілька місяців. Набереться сил, повернеться, наводить порядок у своєму дворі та хаті. Частенько поспішає до онуків Максима і Таміли, яких дуже любить.
Така ж уважна до внуків і матір Наталії, Надія. Коли випадає вільний час, дід Вадим готує дрова на зиму, обкошує двір, наводить порядок біля хати, де живе колишня дружина, а тепер і Наталія з дітьми.
