Сусіди.Сіту завітали у село, яке досі залишається у районному підпорядкуванні. Журналісти дізналися, що місцеві вже передумали і хочуть приєднатися до Корюківської ОТГ.
Бюджет дозволяє бути з вуличним освітленням
Домашлинського сільського голову Аллу Єгунову зустріли біля трансформатора електроліній вуличного освітлення. Разом з депутатом сільської ради, місцевим підприємцем, електриком за професією Сергієм Петрикеєм вони регулювали на щиті трансформатора — час автоматичного включення і виключення ліхтарів на стовпах.
Сільський голова А. Єгунова з депутатом С. Петрикеєм регулюють вуличне освітлення
Встановили їх влітку на вулицях Центральній і Молодіжній. Тепер потрібно, щоб з настанням вечірніх сутінок світло вмикалося, а о двадцять третій годині — вимикалося.
Наприкінці минулого року відбувся земельний аукціон, де полтавське товариство придбало в оренду на сім років сто гектарів їхніх земель за межами населеного пункту, за що виручили понад півмільйона гривень.
На початку цього року агрохолдинг «Урожай» теж так само придбав три ділянки і заплатив двісті тисяч. Є надходження й так званого лісового збору від лісогосподарських підприємств району.
Тож вклали 262 тисячі гривень у вуличне освітлення. За 148 тис. огородили кладовище. П’ятдесят тисяч субвенції віддали у районний бюджет на потреби освітянської галузі. Вирізали аварійні дерева, за що заплатили 48 тис. грн. Утримують свою місцеву пожежну охорону.
Села сусідніх районів хочуть об’єднатися з ними?
Отож, не такий вже й бідний, цей Домашлин? Бюджет має досить самодостатній. Тому й не дивно, що з села Покровського сусіднього Менського району (ще село називалося Жовтневе або Баба (наголос на останній букві)), яке кілометрів за п’ятнадцять від Домашлина по грунтовій дорозі — прислали рішення своєї сесії. Що хочуть об’єднатися в одну ОТГ, взявши до купи й село Вільшане Сосницького району, котре кілометрів за сім від Домашлина!
У Покровського бюджет начебто до восьми мільйонів гривень, у Вільшаного — до трьох.
У Домашлині (проживають тут 196 осіб, у підлеглій Бешківці — п’ятеро, а в Луковці жодного мешканця не залишилося), зібрали наприкінці літа громадське слухання — каже сільський голова.
Приїхали представники з названих сусідніх сіл. Розповідали, як буде добре усім вкупі. Але більшість домашлинців не схотіли йти «з села у село». Навпаки, вони Вільшане «сватали» разом приєднуватися до Корюківки. І ближче, і зручніше.
Семикілометрову грунтову дорогу між селами від Вільшаного наполовину у бік Домашлина навіть уже висипали щебінкою. Може, колись і асфальтується. Звісно, що у тих селах і землі родючіші, й інвестори там більше платять за оренду землі. Тож є й такі домашлинці, що хотіли приєднатися до Менщини. Там багато у місцевих родинних зв’язків.
До речі, на запитання, між іншим, чи вродили лісові дари цього року у їхньому грибному краї — домашлинці відповідали заперечливо. І казали, що коли грибна пора, то менські сюди масово їздять і ще краще місцевих знають урожайні місця.
Таким чином більшість тутешніх сільчан хочуть приєднання до Корюківської ОТГ. Провели сесію сільської ради, зібрали підписи і відвезли своє рішення у Корюківську міську раду. Там на найближчій жовтневій сесії мали розглянути це рішення.
Фельдшера і автобуса нема, мобільний зв’язок поганий
Фельдшерський пункт у селі не працює більше року. Нема медика. Шукають, але поки що фахівець до них не їде.
Пасажирський автобус теж давно сюди не навідується. Шкільний автобус возить півтора десятка учнів до Корюківки.
До речі, місцеві жителі висловлюють побажання, щоб дорога обласного підпорядкування Домашлин-Сахутівка взимку постійно очищалася від снігу. Бо минулої зими бувало, що не чистилася, тож діти кілька днів не їздили у школу. По селу з цим допомагає підприємець, депутат районної ради В’ячеслав Абинашний, котрий орендує у людей земельні паї.
Мобільний зв’язок двох операторів слабкий, потрібно шукати місця, де є покриття. Інвалід першої групи з дитинства Леонід Пуховий під’їхав своїм електромобілем до поштового відділення.
Сюди щочетверга прибуває автомобіль пересувного відділення. Домашлинці передплачують 53 примірники районної газети. На зиму поштарі переселяються у приміщення сільради.
Тут і зараз тепло, мають свій котел, куди дровця підкидає і сільський голова, поки штатний опалювач не заступив на свою вахту.
Дерева на кладовищі випиляли, тож паливом сільраду, клуб, пожежну охорону забезпечили.
Нова огорожа кладовища
Леонід платить за користування стаціонарним телефоном, є у нього й Інтернет. На його думку, треба приєднуватися до Корюківки.
Це підтримує і пенсіонерка Ніна Бабко. «Інших нам пропозицій не треба. Звикли ми добиратися у цей бік».
Ніна Бабко
Завідуюча клубом Валентина Верещако розповідає, що у п’ятницю, суботу і неділю у них платні дискотеки, по гривні за вхід. Хоча молоді ходить — добре, як з десяток.
В одному приміщенні й бібліотека, правда, в останній — ні електрики, ні опалення. У місцевій пожежній охороні на окраїні села саме чергує Євгеній Верещако.
Працюють позмінно з Миколою Симоненком. Пожежний автомобіль ГАЗ-53 заправлений пальним і п’ятьма кубометрами води. Влітку виїжджали на загорання садиби молодої сім’ї, начебто діти підпалили господарську споруду. Брали участь у гасінні загорань лісу, сухої трави.
Наостанку розмов з домашлинцями — помічаю на столі сільського голови стару товсту сіру папку. Збирались віддати її у музей. Написано на обкладинці: «Секретное дело по Сахутовскому сельсовету, 1946 год» (Домашлин тоді належав до тієї сільради). У тій папці — страхіття тодішнього життя. Хто за що «сидів», хто був у нацистських поліцаях і тому подібне. Здадуть селяни своє минуле в музей — і заживуть по-новому?
