Навчаються, працюють та не святкують День студента у січні. Корюківські студенти – про своє життя

Як живуть нинішні студенти? Чим вони захоплюються у вільний від навчання час? І чому багато хлопців і дівчат воліють скоріше почати заробляти і перейти на «свій хліб»? На що їм вистачає стипендій і зарплат? Сусіди.Сіtу поспілкувалися з корюківськими студентами, які навчаються в українських вишах.

В Україні День студента святкують 17 листопада. Це офіційна дата, яку у 1999 році визначено президентським указом. Ще один, неофіційний День студента, припадає на Тетянин день, 25 січня. Бо свята Тетяна вважається покровителькою всіх студентів.

Коли ж відзначають свій день корюківські студенти?

Майбутній авіадиспетчер, який марить небом

Михайло Янченко З власного архіву М. Янченка

Михайло Янченко навчається на першому курсі Київського Національного авіаційного університету. Хлопець завжди марив небом — хотів бути пілотом. Але, каже, стати ним — непосильно дороге задоволення. Майбутній авіадиспетчер навчається на бюджеті, живе у гуртожитку.

— Стипендії не отримую, але і про підзаробітки на першому курсі не думаю, — розповідає про себе. — Вважаю, зараз це не на часі. Хоча серед моїх одногрупників є працюючі. Оскільки до університету мені п’ять хвилин ходьби, на проїзд майже не трачуся. А на все інше вистачає 500 гривень на тиждень.

На навчання у мене йде небагато часу, і воно не надто складне, хоч усі предмети і викладаються англійською мовою. Додатково займаюся іноземною з репетитором. Входжу до складу студради і команди КВК. А на вихідних маю достатньо часу для прогулянок столицею з одногрупниками і друзями.

Свій перший День студента Михайло Янченко святкував у листопаді разом з одногрупниками. Усім майбутнім студентам Михайло радить старанніше вчитися. І особливу увагу приділяти англійській мові.

«Займаюсь вокалом і дуже люблю читати»

Евеліна Мотчана Фото з власного архіву Е. Мотчаної

Евеліна Мотчана — студентка другого курсу Київського Національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана. Каже, День студента не святкує взагалі. Її знайомі відзначають цей день 17 листопада.

Дівчина навчається на бюджеті, мешкає у гуртожитку, отримує соціальну стипендію 1200 гривень як донька учасника АТО.

— Якщо дуже економити, то цих коштів може вистачити на два тижні у столиці, — розмірковує. — Хоча саме стільки коштує місяць моїх занять з вокалу. Гуртожиток і навчання у мене безкоштовні. Одягом і продуктами харчування забезпечують батьки, спасибі їм. Тож особливої потреби підробляти я не маю. Хоча, якщо чесно, задумувалась над цим. Адже після навчання всюди вимагають досвід роботи, а якщо не працювати зараз, то де його потім узяти?

Більшість студентів її групи працюють. Здебільшого, офіціантами, продавцями, у колекторських компаніях.

Евеліна переконана, що підробляти абиде не варто. Треба одразу шукати роботу, наближену до своєї спеціальності.

Рада, що має достатньо часу для навчання, улюблених занять вокалом, подорожей, читання. Дівчина любить класику. З улюблених творів — «Злочин і кара» Федора Достоєвського. Та найбільше часу в Евеліни все ж займає навчання, орієнтоване на самостійну роботу студента.

— А ще студентське життя для мене — це гуртожиток, — каже дівчина. — Я живу у дуже атмосферному гуртожитку з веселими і чуйними студентами, тут стільки всього відбувається! Життя під одним дахом багато чому учить.

«Якщо є можливість — обирайте гуртожиток!»

Максим Батрак З власного архіву М. Батрака

Таку пораду майбутнім абітурієнтам дає студент першого курсу Київського Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова Максим Батрак (інженерно-педагогічний факультет, спеціальність — харчові технології). Хлопець навчається на бюджеті і живе у гуртожитку.

— Тільки якщо гуртожитку нема або він геть «убитий», переїздіть на квартиру, — радить Максим. — В іншому випадку гуртожиток — це школа життя! Це дешевше, ніж винаймане житло, і веселіше! Але й готуватися до нього треба заздалегідь. Принаймні, навчитися готувати хоча б найпростіші страви. Для мене найнеприємнішою несподіванкою стало те, що треба самому мити посуд!

День студента Максим не святкує взагалі. Але у його виші був студентський бал у листопаді

Максим розповів, що, порадившись з батьками, вирішив підробляти. Хлопець хотів мати достатньо грошей на власні студентські потреби. А ще — купити смартфон і самотужки оплачувати гуртожиток.

— Вільного часу вдосталь. На домашні завдання витрачаю по дві години, а чим займатися потім? Не серіали ж дивитися, — розмірковує Максим. — І батьки не заперечували. Сказали: аби тільки робота не заважала навчанню.

Спочатку Максим підробляв на автомийці. Нині разом з іншими студентами працює на сортувальному складі «Укрпошти». Каже, на підробітках реально мати від 5 тисяч у місяць.

Оплачувати гуртожиток поки що допомагають батьки. А ось новий телефон хлопець уже купив.

«Без вихідних і свят. Зате з класними одногрупниками і колегами!»

Ольга Рубей З власного архіву О. Рубей

Поєднує навчання і роботу студентка третього курсу Харківського Національного університету ім. В. Каразіна Ольга Рубей. Але навчання, вважає, завжди повинне бути на першому місці. І на «відмінно».

Бюджетниця, винаймає квартиру. Працювати пішла на першому курсі, коли склала першу сесію. Так вирішила сама. За два роки зі стажера стала адміністратором одного із закладів ресторанного господарства. Про своє рішення не шкодує, роботою задоволена.

— З 20 моїх одногрупників працюють троє, — розповідає Оля. — Але насправді зараз багато працюючих студентів. Навіть 17-річних. У кожного є свої причини одночасно навчатися і працювати. Приміром, хтось хоче оплачувати дороговартісні заняття танцями, інших не влаштовує гуртожиток — винаймають квартиру, інше. Та врешті-решт приємно ж мати власні кошти, а не чекати їх від батьків. Бо на стипендію місяць не проживеш.

Стипендії 1400 гривень, за підрахунком Олі, у великому місті вистачає на тиждень. Це — проїзд, продукти харчування, побутові потреби, ін.

Із появою власних зароблених коштів можливості студента розширюються. Але ж і часу на навчання автоматично меншає.

— Оскільки цьогоріч навчаюся у другу зміну, роботу беру собі у першій половині дня, — каже Оля. — Тож вихідних у мене або немає, або — один на тиждень.

Звісно, суміщати навчання і роботу важко, бо читати конспекти доводиться у метро, виконувати завдання — вночі. Але це мій вибір

Якби мала більше вільного часу, то приділяла б його спілкуванню з друзями. Бо сходити у кіно, покататися на ковзанах чи просто поспілкуватися виходить дуже рідко. Зате я маю надзвичайно дружну групу і чудовий колектив на роботі! Та й майбутня спеціальність дозволяє бувати у багатьох цікавих закладах ресторанного господарства і підприємствах Харкова, пов’язаних з ним, а також на профільних фестивалях і заходах.

День студента у Харківському Національному університеті ім. В. Каразіна традиційно святкують 17 листопада. Зазвичай цього дня університет запрошує своїх студентів до одного із розважальних закладів міста на спільну вечірку. Відвідування її необов’язкове. Частіше студенти відзначають свій день невеликим колективом друзів чи групами.

«Студентського життя не бачу»

Юлія Максименко З власного архіву Ю. Максименко

Третій рік і навчається, і працює студентка-третьокурсниця Київського Національного університету харчових технологій Юлія Максименко.

— Київ — дороге місто, тож з першого курсу вирішила шукати роботу, щоб не просити грошей у батьків на власні потреби, — каже Юлія. — Зараз багато студентів працюють. Серед моїх одногрупників — половина.

Частіше за все студенти влаштовуються касирами у магазинах, у спортклуби та в сфері харчування. І це зазвичай приїжджі.

Кияни не працюють, бо напевне, не мають гострої необхідності: житло є, живуть з батьками, харчуються вдома. А іногороднім про це треба думати самим

Юлія навчається на контракті, живе у гуртожитку. Каже, студентського життя не бачить, бо робота забирає багато часу. Отож і про День студента говорити зайве — святкувати немає коли.

Спочатку Юля працювала офіціантом одного з мережевих ресторанів столиці. Був період, коли звільнилася, але невдовзі повернулася, бо там був зручний для неї графік.

Нині Юлія — менеджер залу того ж таки ресторану. Працює позмінно, по 20 (!) годин поспіль. Маючи три дні вихідних в університеті, може собі дозволити працювати багато. Хоча, зізнається, це втомлює.

— Працюючим студентам реально заробляти у місяць 9–12 тисяч гривень, — розмірковує Юлія. — Мій знайомий офіціантом у нічні зміни заробляв до 25 тисяч. Є такі офіціанти, яким більше 30 років, але вони не хочуть змінювати роботу, бо фактично мають свою тисячу доларів на місяць.

Навчання для Юлії залишається у пріоритеті. А ось на дозвілля хотілося б мати більше часу. Бо студентські роки не повторяться! Коли випадає вільна хвилинка, ходить у кіно, на ВДНГ, на каток. Минулого року відпочивала з мамою у Єгипті. За свою путівку заплатила власними заощадженнями.

«Вчуся на фінансиста, і хочу ще бути психологом»

Ярослав Погодін З власного аріхву Я.Погодіна

Ярослав Погодін навчається у Чернігівському Національному технологічному університеті. Третьокурсник, майбутній фінансист. Навчається на контракті, живе у гуртожитку.

У студентському середовищі Ярослав розвинув у собі організаторські здібності. Хлопець перші два роки був членом студентської ради факультету. А цьогоріч вже увійшов до складу студентської ради вишу.

— Інколи студрада забирає чимало часу, навіть на пари не завжди потрапляю, — зізнається студент. — Але це дуже цікаво! Наша робота спрямована на організацію свят і різних цікавих заходів.

Допомагаємо з вирішенням проблем, які виникають у студентів, бо члени студради — ближчі до викладачів

Особисто я відповідаю за сектор, пов’язаний з гуртожитками. Їх у нас п’ять. Незабаром навідуватимуся у кожен, щоб промоніторити ситуацію, бо ж студенти бувають різні.

Зі шкільних років сором’язливий хлопець, в університеті знайшов багато друзів. І тепер разом з активом вишу здружує студентів різних курсів. Наразі не знає, чи хотів би працювати за своєю спеціальністю після отримання диплому. Але вже сьогодні, завдяки їй, навчився відповідально ставитися до грошей, ощадливо розпоряджатися ними.

Каже, хотів би влаштуватися на роботу. Можливо, з 4 курсу і з нічним графіком. А ще мріє додатково вивчитися на психолога, щоб краще розбиратися у людях.