У Сядриному поруч зі спортивною площадкою та футбольним полем яскравою зеленню виділяється симпатична алея туй. Сусіди.Сity дізналися, що вона носить ім’я особливої двчини.
Ідея — доньчина
Цю ще молоденьку алею туй у Сядриному назвали алеєю Яни Кияшко. Виконуюча обов’язки старости Сядринського старостинського округу Олена Кравченко розповіла, що Яна — місцева дівчина, котра понад двадцять п’ять років прикута до ліжка.
Яна з мамою і найкращим лругом
Вона, на жаль, не бачить і не ходить. І хоча родині Кияшків не просто долати цю біду, у них завжди є позитивні ідеї. Бажання посадити гарну алею з вічнозелених деревець на видному місці у селі виникло у Яни.
За допомогою умовних знаків, літер, жестів, вона поділилася ідеєю з матір’ю. Та відразу ж підтримала доньку. Тільки ж де знайти вічнозелені деревця? Які сорти обрати? Якщо вже робити, то щоб гарно було, земляків радувало, на довгі роки.
Перебирали каталоги, заглядали на різні сайти. І нарешті красиві зелені деревця побачили у Калушському розсаднику. Туї замовили поштою. Не роздумуючи, дівчина-інвалід за власні кошти придбала 20 деревець, які обійшлися майже у дві тисячі.
Звернулися до Олени Кравченко, запитали, де можна висадити таку красу. Зійшлися на тому, що кращого місця, ніж біля стадіону, нема. Разом Оленою Кравченко, діловодом Юлією Михліною, робітниками місцевого комунгоспу та однодумцями Ольга Кияшко з донькою Яною торік восени заклали алею.
Щоб село ставало гарнішим
Ольгу Кияшко у селі знають як ініціативну, креативну і по-доброму розсудливу жінку. Каже, що завжди намагається щось зробити, аби рідне Сядрине покрасивішало і у ньому було комфортно жити.
Тож сама підготувала кілька проектів, які підтримали сядринці. Тепер вони реалізуються за кошти Корюківської об’єднаної громади. Деякі ідеї до них підказували земляки, за що вона їм дуже вдячна.
Завдячуючи цьому, вже цієї осені біля алеї туй стоятимуть ліхтарі і лави, з’являться привабливі доріжки, зелені насадження. Поруч встановлені тренажери. Приємна і комфортна зона для відпочинку та занять!
Вони з донькою прагнуть залишити добрий слід по собі. Жінка каже, що для благополуччя села ладна власні гроші використовувати. Щоб тільки на користь, на радість людям! Саме тому й заклали красиву алею поруч зі спортивною площадкою, за кілька сотень метрів від центру села.
Влітку алею треба щодня поливати
Літньої спекотної пори Яна разом із матір’ю щодня увечері поливають деревця. Зрозуміло, що хвора дівчина робить це за підтримки матері, перебуваючи на інвалідному візочку. Але обидві щиро вірять, що краса врятує світ. Розуміють і те, що цю красу потрібно створювати, примножувати.
Яна — справжній борець
Дівчина мужньо переносить тяжку хворобу, яка, на жаль, прогресує. Говорити вона не може, зникнув зір. Яна дуже любить свого хатнього песика Паляницю, з яким майже не розлучається. І рук не опускає, не здається. Живе з вірою, що розпочате у зеленій зоні Сядриного потрібно продовжувати.
Коли журналісти навідалися до них, то дівчина за допомогою умовних знаків і жестами, показувала-повідомляла матері, що відчула приїзд гостей.
Сподіваємось, що будуть у неї та її матері нові задуми, які вони обов’язково втілять у життя. І всупереч усім негараздам долі, разом, завжди будуть у вирі подій.
